Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 487
До Розділу 8, с. 177–197
«Второе письмо въ редакцію “Друга”», Другъ, 1876, 1 (13) березня, №5, с. 79;
М. Драгоманов. Листи до Ів. Франка і инших, т. 2, 1887–1895, Львів, 1908, с. 326.
105
Цитую за: Драгоманов, Листи до Ів. Франка і инших, т. 2, с. 314–315.
106
Павлик, Переписка, т. 2, с. 26.
107
Там само, с. 26, 30, 45, 47, 57, 58, 63, 92, 123. В одній з автобіографій (1890)
Франко писав про свої взаємини з Павликом: «Я заприязнився тут [у Львові по переїзді
з Дрогобича. – Я.Г.] з М. Павликом. Хоч оба ми були хлопські сини, але наше виховання,
розвій і склад думок були дуже неоднакові, не говорячи вже про велику різницю
темпераментів і привичок. То й не диво, що приязнь наша була властиво зразу вічною
суперечкою» [49: 244]. Ці стосунки між ними збереглися аж до самої смерти Павлика
(1915): прикметно, що, маючи всього рік різниці у віці, вони так ніколи й не перейшли
на «ти».
108
Павлик, Переписка, т. 2, с. 7–8, 61, 82.
109
Там само, с. 57–58.
110
Правдоподібно, Павлик не перебільшує: бажання вчинити самогубство – часто
повторювана тема у Франковому листуванні, особливо відчутна під час драматичних
поворотів у його біографії [48: 84, 95–96; 49: 364, 461].
111
Павлик, Переписка, т. 2, с. 97.
112
Другъ, 1876, 15 (27) жовтня, №20, с. 312–313; 1 (13) листопада, №21, с. 321.
113
Ількевич, Галицькі приповідки і загадки, с. 39, 67, 73, 110, 116; Франко, Галицько-
руські народнї приповідки, т. 2, с. 75, 106, 371. Михайло Павлик оповідає характерний
епізод про одного з членів «Академического кружка», у якого грала «їдь шляхецька»: «Я
не Іван, я Іоаннъ», – кричав він у розмові з Павликом (Павлик, Переписка, т. 2, с. 7).
114
ВР ЛНБ, ф. 266 (Іван Шпитковський), од. зб. 42, п. 3, арк. 6 [=Іван Шпитковський.
Кілька дрібних спогадів про І. Франка]; Кузьмович, «З юних літ Франка», с. 8.
115
І. П. Слупський, упор., Іван Франко. Документальні фотографії, с. 27. У
вишиваній сорочці з того часу Франко незмінно появлятиметься на публіці, і лише
перед самою смертю заповість поховати себе у звичайній сорочці – що, однак, не було
виконано (див.: ВР ЛНБ, ф. 192 (Музей Івана Франка у Львові), од. зб. 31, арк. 11).
104
Розділ 8
Відомий деморалізатор Русі
1
Див.: Stanisław Grodziski, W Krolewstwie Galicji i Lodomeriji, Kraków, 1976,
с. 265.
2
У листуванні Михайла Павлика подибуємо таку розповідь: наприкінці 1876 р.
відбулося засідання «Академического кружка», на якому очікували сутички між
студентами-соціялістами та несоціялістами. Сутички не сталося, й після зборів урядовий
комісар, що був на них присутній згідно з австрійським правом, сказав Павликові:
«Та де в Галичині соціялісти, а ще межи русинами». «Гірко було розуміти, – писав
Павлик, – що він каже правду» (див.: Павлик, Переписка, т. 2, с. 103).
3
Szczepanowski, Nędza Galicyi, с. 113.
4
Архів Михайла Драгоманова, с. 37; Драгоманов, Австро-руські спомини, с. 188–
189.
487