Примітки
46
Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, с. 83.
47
Антін Чарнецький, Спомини з мого життя, Київ, 2001, с. 19.
48
Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, с. 58.
49
Грицак, «... Дух, що тіло рве до бою...», с. 38.
50
Андрій Чайковський згадував, як за часів Франкового навчання у його власній( Самбірській) гімназії вчителі казали гіршим учням: « Чого ти тут мучишся? Краще йди до Дрогобича, там будеш відличним »( Андрій Чайковський, « Мої спогади про Івана Франка », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 95). Низький рівень викладання у Дрогобицькій гімназії підтверджує і її історик: Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, с. 23 – 24, 44, 68 – 69, 71.
51
Серед освічених галицьких русинів тримовність була явищем досить звичним, проте мало кому вдавалося добре писати німецькою – це між слов’ янами було все-таки рідкістю( див., наприклад, заувагу про « вбивчий характер » німецької мови в писаннях Павлика: Переписка, т. 3, с. 313), і тут вирішальне значення мали хист і працьовитість учня.
52
Це твердження не можна прийняти цілковито на віру. В іншій статті, написаній декілька років по закінченню гімназії, Франко показує, що у створеній руськими студентами бібліотеці більшість( 138 з 196) становили русько-українські книжки([ Франко ], « Ученицька бібліотека...», с. 124. Правдоподібно, скаржачись про брак руських видань, він мав на увазі передусім художню літературу, найбільше популярну серед гімназистів( там само, с. 126).
53
Іполит Погорецький. « Франко в гімназії », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 58.
54
Так принаймні вважав Франків товариш з часів гімназії Михайло Коріневич( Коріневич, « Спомини про Івана Франка », с. 56).
55
Див.: « Критика на“ Друга” и ôтзывы о немъ », Другъ, 1876, 24 липня( 5 серпня), № 14-15, с. 239; Павлик, Переписка, т. 2, с. 34.
56
Іван Верхратський, Злобні видумки д-ра Івана Франка, Львів, 1907, с. 109.
57
Бандрівський, « Спогади про Франка-школяра », у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 52.
58
Див.: Mendelsohn, Painting a People, с. 28 – 44.
59
До 1874 р. частка євреїв серед гімназистів ніколи не перевищувала 20 %. У 1888 р. їх число вдвічі перевищувало учнів-русинів і майже у півтора рази – поляків. Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, с. 78.
60
Pilat, « Obszar, zabudowania i ludność miast », с. 18b.
61
W. C., « Niemieszczyzna w Drohobyczy », Gazeta Naddniestrańska, 1886, 1 листопада, 3, 17, с. 7 – 8.
62
У Дрогобицькій гімназії вчилися, серед інших, відомий український ентограф Михайло Зубрицький, лідер русофілів Осип Марков, діячі радикального руху Григорій Римар та Іван Макух, відомі українські письменники селянського походження Лесь Мартович і Василь Стефаник та ін. – див.: ВР ЛНБ, ф. 206( Василь Щурат), од. зб. 922, п. 27, арк. 8; Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, с. 219, 222, 224; Макух, На народній службі, с. 16 – 17; Володимир Чапельський, Я любив їх усіх. З минулого Дрогобиччини. Дрогобич, 1997, с. 190 – 191.
466