Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 46
Частина перша. Франко та його часи
зразу по тісних роках». Така відповідь матиме свій сенс і передаватиме
дуже важливі моменти Франкової біографії. Щоб зрозуміти їх, треба на
якийсь час відмовитися від перспективи астронома і перейти на точку зору
сільського жителя галицького Прикарпаття A. D. 1856.
Між селом і містом
Франко народився у Нагуєвичах і провів там і в сусідній Ясениці Сільній
перші вісім років свого життя. Потім він часто повертався до рідного села,
а якийсь час, на початку 1880-х років, навіть думав оселитися там постійно.
Втім, бувши освіченою людиною, головну частину свого життя він провів
у міському середовищі: спочатку в сусідньому Дрогобичі, а від двадцятого
року життя й до самої смерти у 1916 р. у Львові, столиці Галичини. Проте
у своїх віршах, оповіданнях, повістях, наукових розвідках, публіцистиці та
спогадах Франко постійно звертався до образу сільського світу. Цей світ
давав йому багатий матеріял для літературної фантазії та світоглядного
становлення, результатом якого стали, серед іншого, зусилля зблизити
село і місто та зробити мову одного зрозумілою для іншого.
Дихотомія «місто – село» є засадничою для модернізаційних теорій.
Розвиток міст трактується як квінтесенція модернізаційного процесу – і
навпаки, успіх модернізаційного проєкту оцінюється тим, як далеко
просунулася урбанізація 5 .
Однак таке протиставлення міста і села могло бути малорелевантним
в аґрарному суспільстві. Це можна проілюструвати на прикладі такого
критерію, як чисельність населення. В середині XIX ст. цей критерій як
підстава для класифікації того чи іншого населеного пункту як міста ко
ливався від 2 тисяч чоловік у Німеччині, Австрії, Франції та Ірландії до
20 тисяч у Нідерландах. Загальна тенденція була така, що у країнах із
традиційно вищим рівнем урбанізації цей показник був вищим. Аґрарна
Східна Европа – так само, як Швеція на півночі, Португалія на південному
заході Европи та Сербія на Балканах – до середини 1850-х рр. мала
найнижчий рівень урбанізації. А тому там цей критерій був нижчим 6 .
Чисельність населення була необхідною, але не достатньою умовою для
того, щоб трактувати той чи інший населений пункт як місто: сусідній
із Нагуєвичами Борислав, ставши у другій половині XIX ст. одним із
найбільших промислових центрів Галичини з населенням 10–12 тис.,
мав ознаки міста, однак за офіційною номенклатурою й далі вважався
«селом» 7 .
46