Підсумуймо. В останній третині XIX ст. в австрійській Галичині сталася подія, якій судилося переписати майбутню геополітичну карту Східної Европи. Ніде стара « руська » релігійно-протонаціональна ідентичність не була так радикально здеконструйована модерною національною( у даному випадку – руськоукраїнською) ідентичністю, як тут. Зазвичай заслугу цієї деконструкції приписують українському національному рухові, який у Галичині, на відміну від Російської імперії, набрав сильного антиросійського спрямування. Ця книжка намагається змістити акценти і довести іншу тезу: що трансформація ідентичностей і відповідно українського національного руху стала результатом появи тут радикальної політичної культури, побудованої на запозичених модерних західноевропейських зразках.
Ця теза арґументується на прикладі біографії молодого Франка. Його життєпис показує дві паралельні, але взаємопов’ язані історії: з одного боку, про те, як еволюціонує сам Франко, заки стає головним творцем і центральним символом модерної культури, і, з другого, як поява такого суспільного актора, як Франко, змінює реальний і уявлюваний простір навколо нього.
Сама термінологія( актор, простір) нав’ язує до запропонованої на самому початку книжки метафори гри. Центральним для зрозуміння логіки цієї гри є питання ставок / призів. Інакше кажучи: задля чого Франко і його товариші готові були вкладати стільки зусиль у творення нової культури? Приклад його біографії спростовує часто повторювану думку, нібито лідери національних рухів робили це з розрахунку на власну негайну чи віддаленішу вигоду. Свідомий ідеологічний вибір, зроблений у молоді роки, приніс Франкові численні неприємності у вигляді арештів,
435