Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 428
Частина друга. Франко та його суспільство
республікою. Якщо прийняти до уваги, що перетворення Російської ім
перії на федерацію було головною програмною вимогою українського
національного руху перед 1917 р., а більшість російських партій, включно з
більшовиками, стояли за збереження унітарної держави, то приходимо до
парадоксального висновку: створення СРСР було – принаймні почасти –
реалізацією українських вимог.
На наше сприйняття СРСР й Української РСР першого пореволюційного
десятиліття фатально впливає пізніша перспектива 1930–1980-х років,
коли цей компроміс був зламаний ціною насадження радянського центра
лізованого режиму. Однак у 1920-х роках Михайло Грушевський дивився
на феномен Української РСР інакше. У 1925 р. він узявся доповнювати свою
національну схему історії подіями XIX століття. Він мав намір показати
«столітній процес, що привів радянське громадянство, наш робітничо-
селянський народ на нинішні позиції». У загальних рисах Грушевський
уявляв собі цей процес як сплетіння народної української традиції з
новим визвольним рухом, що бере початок із французької революції. Особ
ливо він відзначав заслуги діячів українських діячів 1870–1880-х років у
поєднанні цих двох первнів. Серед цих діячів Грушевський ставив на перше
місце Драгоманова 38 . Франка у цій схемі ще не було. Однак за рік, під час
відзначення 70-річного ювілею народження Франка і 10-ї річниці його
смерти, Грушевський написав велику евлогію «Апостолові праці». У ній
він прямо і без двозначностей проголосив зв’язок між Українською РСР
та Франковою візією «Соборної нероздільної України від Сяну до Кубані,
самостійної держави робучого українського люду, озброєного твердим
залізом європейської культури» 39 .
Виводити зв’язок між поглядами молодого Франка і тим, що сталося
зо два роки по його смерті в обидвох сусідніх імперіях, – надто ризикована
затія. Якщо ми свідомо йдемо на цей ризик, то не ради того, щоб довести
існування широкої історичної маґістралі між одним і другим. А ради того, щоб
показати, Франкова формула батьківщини, хоч би якою наївною вона нам
тепер видавалася, за час життя його покоління мала великий мобілізаційний
потенціял. Вона не конечно мусила перемогти конкурентні концепції – але
шанси на її перемогу були вищими за середньостатистичні.
Post Scriptum
Ці шанси чималою мірою залежали від того, наскільки Франкові твори
і Франкова діяльність могли знайти успіх і підтримку серед читачів. Ми
звикли, що література відображає реальність. Нам дивною, навіть дикою
428