Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 42
Частина перша. Франко та його Çчаси
На території великого поліетнічного пограниччя, які творили східні
провінції Австро-Угорської та західні провінції Російської імперії, фор
мування однієї нації неминуче було руйнуванням інших. У цьому, зокрема,
переконує історичний досвід формування модерної української нації, що
руйнувала водночас і російський, і польський національний проєкти 67 .
Повз увагу більшости дослідників проходить факт, що необхідною умо
вою творення модерних націй у цьому реґіоні було руйнування старих,
сакральних спільнот – таких, як «свята» Русь. Як писав анонімний ук
раїнський соціяліст у 1881 р., «крім трьох племен: велико-мало-білорусів,
існує ще четверте: загальнорусів, щось невідрадне, густий прошарок, який
покрив Русь народну, Русь національну, Русь племенну» 68 .
Як й інші пограничні реґіони, Галичина мала особливий привілей:
відігравати велику роль в артикуляції нових ідентичностей 69 . У виборі
того чи іншого варіянту йшлося не тільки про мову чи історичну па
м’ять – головні елементи національної ідентичности. Шанси кожного з
національних проєктів на перемогу не останньою чергою визначала со
ціяльна програма, яку він пропонував руському селянству, найчисельнішій
верстві потенційної нації – відповідно до тих нових умов, що склалися під
впливом модернізаційного тиску на традиційне суспільство. У кінцевому
рахунку, успіх мав здобути той, хто зуміє подолати культурну прірву,
яка відділяла здебільшого малограмотне східнохристиянське населення
від секуляризованої та вестернізованої еліти. Це був виклик для руських
патріотів, котрі, на відміну від шукачів легшого та забезпеченішого життя,
не виеміґрували з краю, а залишилися в ньому. Таких, як Іван Франко.
42