Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 413

Розділ 17. Пророк у своїй вітчизні «Де незгода з давніх пор, Б’ються лиш за “ь” та “ъ”* Де безладний блудить мир, А хто сліп, той проводир. Ой на-на! Ой на-на! Там-то руська вітчина». [3: 276–277] У цій пародії «Русь» виступає символом відсталости, бідности і со­­ціяльної несправедливости. Франко повністю десакралізує «Русь», виставляючи на сміх її позірні багатство й велич і навіть пишучи назву «руська вітчина» з малої букви. Цьому образові Франко протиставляв «Україну» як образ майбутньої вітчизни. Це протиставлення не обов’язково відчитувати у контексті протистояння між українофільською та русофільськими орієн­­таціями. Гушалевич написав свого вірша, коли був близьким до ук­раїнофільства, і його «Русь» сумісна з «Україною» (нагадаємо, саме йо­му належить авторство терміну «Русь-Україна»). З іншого боку, образ України як консервативної утопії не був чужим й українофільському рухові. Його розвивав один із найбільших українофільських авторитетів Пантелеймон Куліш, котрий у 1880-х роках намагався впливати на розвиток подій у галицько-руському таборі й навіть підпорядкувати собі Белея та інших радикалів 7 . Критикуючи Наумовича і Гушалевича, Франко так само не щадив острот в адресу Куліша за його образ «хутірної України» [26: 161–179]. Ориґінальний внесок Франка в українофільський рух полягав у роз­ ширенні його ідеологічного репертуару – зокрема у творенні образу Ук­ раїни, суголосного з новими віяннями доби. Франко створює враження, що перемога цього образу неминуча. З цією метою він описує її майже в природничих категоріях, порівнюючи її то з весною, то з бурею, то з мо­ гутнім дубом. Вона є символом найвищої лояльности. Але лояльність до неї є співмірною з універсальними цінностями, з боротьбою всіх пригноблених проти всякого гніту: Її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, чи ж би міг Я божую її подобу Згубити з серця, мимо всіх Терпінь і горя аж до гробу? * Треба читати: «ір» та «йор». – Я.Г. 413