Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 402

Частина друга. Франко та його суспільство прогулянки львівських соціялістів по Високому Замку у Львові: вона була надмірно збуджена і весела, аж поки знепритомніла. З’ясувалося, що вона вже кілька днів нічого не їла 55 . Для декого – як-от для Володимира Навроцького та Фелікса Да­ шинського – життя у злиднях завершилося хворобою та смертю у молодому віці. Іншим воно на все життя залишало відбиток на свідомості. Андрій Чайковський згадував, як він постійно задурював свій голод курінням ци­ гарок. Після одного такого «сніданку» він зайшов у справах до Коссака, ук­раїнського видавця, і застав його за обіднім столом, якраз коли він і його жінка їли свинину з капустою. Чайковського взяла люта досада на всіх, хто може їсти свинину з капустою. «Мені здається, що апостоли со­ціялізму перед написанням одної пролетарської статті поперед усього добре зголодніли і дивилися, як буржуї їдять такий обідець» 56 . Старші руські діячі замолоду також зазнавали голоду й злигоднів, але від Франкового покоління їх відрізняло те, що їхні почуття не сублімувалися у нову ідеологію, у цьому випадку – соціялізм. Для старших поколінь до­ статньо було християнства, яке пояснювало бідність і терпіння, до того ж в універсальних і морально привабливих категоріях. Для людей, які в юності читали Пушкіна, Міцкевіча чи Шашкевича, «Бог ще жив» 57 . На час дебюту Франка та його товаришів справи виглядали інакше. Дух вільнодумства, що ширився на Заході з часів Просвітництва, а особливо зміцнів із при­­­ ходом позитивізму, привів до радикальної зміни інтелектуального клі­ мату. Читання Бокла та інших позитивістів сильно захитало релігійний світогляд 58 . Нове покоління було масово уражене релігійним скепсисом, агностицизмом, навіть атеїзмом. Михайло Драгоманов в «Австро-руських споминах» розповідав, як двоє київських громадян, Микола Зібер і Сергій Подолинський, їхали до Цюриха через Відень і завітали на вечірку до місцевого русько-українського студентського товариства «Січ». Серед присутніх було декілька греко-католицьких священиків, депутатів Райхсрату. Голова «Січі» виступав із промовою, в якій, серед іншого, гаряче говорив про прихильність галицької молоді до «своєї питомої церкви». «Та то він бреше! – прошепотів на вухо Зіберові й Подолинському один «січовик». – Він такий же атеїста, як і ми з Вами! То він таке говорить тільки для гостей»! 59 Те ж саме спостерігалося у Львові на початку 1880-х років – багато старших руських гімназистів були «скритими атеїстами» 60 . Спільний досвід покоління можна визначити через літе­ра­ ту­ру, яким воно зачитувалося й захоплювалося. Для «покоління 1860-х» – молодшого від «покоління 1848 р.», але старшого за Франкове – 402