Розділ 15. Франко та його читачі
те, що діється в світі – займали високе місце. Їх читали вголос біля церкви після недільної відправи або у сільських читальнях, від першої до останньої сторінки.
Оцінки чисельности селянської авдиторії дуже розходяться. Михайло Павлик обраховував кількість потенційних « читачів » у русько-українських читальнях на середину 1880-х років у 9.050 чоловік 27, офіційна статистика подавала 29.500 чоловік 28. Імовірно, що Павликова оцінка ближча до дійсности, бо він брав до уваги ті читальні, що подавали реальні ознаки життя, а не лише існували на папері. Скупі доступні джерела дають підставу припустити, що історія з селянами була такою ж самою, що й з інтеліґенцією, де існувало декілька читальнянських кіл. Ядро становили « радикальні » селяни – правдоподібно, з рідних околиць Франка і Павлика. Павлик переконував Драгоманова, що « мужики <...> дуже горнуться до“ Друга” 29, а Франко запевняв, що по селах щонайменше 100 – 200 людей читало « Світ » [ 48: 323 ].
Поряд із цим існував ширший загал читачів « нереволюційних » газет. В архіві Павлика, який намагався обрахувати масштаби читальнянського руху, збереглися анкети його учасників із відповідями про стан сільських читалень. Вони дають змогу уявити, що саме передплачували і читали селяни( див. таблицю 12). Великих несподіванок ті анкети не містять, підтверджуючи вже відоме з інших джерел: популярність « Батьківщини » та « Науки », двох газет, що їх видавали спеціяльно для селян і до яких освічені селяни активно дописували. Франко не співпрацював із жодною з них. Інакше було з народовецькими виданнями « Діло » та « Зеркало », хоч і не найпопулярнішими, але присутніми у горішній половині списку. Франко був чільним автором в обидвох, хоча потреба маскуватися псевдонімами або ж узагалі не підписувати свої матеріяли не сприяли його популярності. Він міг розкрити своє авторство в « Зорі », про нього також часто писала « Gazeta Naddniestrzańska », – але обидва видання, як видно зі списку, в сільських читальнях гостювали рідко. Єдиний знайдений список книжок, що їх позичали найчастіше у читальні, не містить жодного Франкового твору – хоча з нього видно, що освічені селяни таки цікавилися національною літературою та її авторами( відкриває список біографія Тараса Шевченка, а на третьому стоять байки Павла Свого( Свєнціцького) 30.
На підставі цих обмежених даних можна ствердити факт, що селяни могли читати Франка у трьох масових народовецьких виданнях: « Ділі », « Зорі » та « Зеркалі ». Якщо це так, то завдяки селянству гадана Франкова читацька авдиторія зростає до 11,5 тис. чол.( на підставі Павликових
373