Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 367

В останній день 1886 р. Франко зустрів на вулиці гімназиста Осипа Маковея і запросив його до себе додому. В гостях Маковей за­ сидівся довго. Причиною була довга оповідь господаря про своє життя. Повернувшись додому, Маковей одразу, по свіжих слідах, записав цю розповідь у щоденник 1  – звідки ми й знаємо про її зміст. Маковей детально записував, бо у найближчі місяці збирався виступити з доповіддю про Франка перед учнями своєї гімназії. Але розмова з Франком була дуже важливою для нього з іншого огляду. Як і більшість молодих й амбітних людей, він мріяв про літературну кар’єру. Сучасники згадували, що у 1870–1880 р. прагнення писати («поезоманія») було серед молоді чимось на зразок моди чи пошести, що опанували коли не кожного, то бодай що другого 2 . А від Франка можна було багато чого навчитися. У біографіях Маковея та Франка чимало схожого. Як і Франко, Маковей походив із провінції, з етнічно змішаної (русько-чеської) ремісничої сім’ї. По закінченні школи в Яворові його батьки за порадою материного брата, чеського поміщика, вирішили віддати сина до львівської гімназії. «Як здасть екзамени, – казали вони, – то буде добре, най ходить, будемо якось пхати єго наперед; а як ні, то буде бодай Львів видів». До Львова він приїхав у 1879 р., вражений, як і Франко п’ять років перед тим, величчю міста. Там він вступив до Львівської академічної гімназії – єдиної руської гімназії у місті. У старших класах Маковей разом з іншими учнями-русинами утворив таємний гурток, метою якого було «вправляти ся завчасу у праци на будь яким поли, учитися взаимно, щоб бути користними суспільності». Всього до нього належало 58 гімназистів. Вони писали твори у дусі «реалізму і лібералізму европейського» і публікували їх у нелеґальних, друкованих на гектографах газетах 3 . 367