Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 367
В
останній день 1886 р. Франко зустрів на вулиці гімназиста Осипа
Маковея і запросив його до себе додому. В гостях Маковей за
сидівся довго. Причиною була довга оповідь господаря про своє
життя. Повернувшись додому, Маковей одразу, по свіжих слідах,
записав цю розповідь у щоденник 1 – звідки ми й знаємо про її зміст.
Маковей детально записував, бо у найближчі місяці збирався виступити
з доповіддю про Франка перед учнями своєї гімназії. Але розмова з Франком
була дуже важливою для нього з іншого огляду. Як і більшість молодих й
амбітних людей, він мріяв про літературну кар’єру. Сучасники згадували, що
у 1870–1880 р. прагнення писати («поезоманія») було серед молоді чимось
на зразок моди чи пошести, що опанували коли не кожного, то бодай що
другого 2 . А від Франка можна було багато чого навчитися.
У біографіях Маковея та Франка чимало схожого. Як і Франко, Маковей
походив із провінції, з етнічно змішаної (русько-чеської) ремісничої сім’ї.
По закінченні школи в Яворові його батьки за порадою материного брата,
чеського поміщика, вирішили віддати сина до львівської гімназії. «Як здасть
екзамени, – казали вони, – то буде добре, най ходить, будемо якось пхати
єго наперед; а як ні, то буде бодай Львів видів». До Львова він приїхав у
1879 р., вражений, як і Франко п’ять років перед тим, величчю міста. Там
він вступив до Львівської академічної гімназії – єдиної руської гімназії у
місті. У старших класах Маковей разом з іншими учнями-русинами утворив
таємний гурток, метою якого було «вправляти ся завчасу у праци на будь
яким поли, учитися взаимно, щоб бути користними суспільності». Всього
до нього належало 58 гімназистів. Вони писали твори у дусі «реалізму і
лібералізму европейського» і публікували їх у нелеґальних, друкованих
на гектографах газетах 3 .
367