Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Página 363
Розділ 14. Франко та його євреї
постави польських селянських партій у Галичині, що використовували
образ єврея у традиційній культурі як конститутивного «іншого» для
формулювання своїх ідеологічних засад і політичної мобілізації се
лянства 94 .
Франко зробив натомість радикальну інверсію традиційного сте
реотипу: для нього таким абсолютно «іншим» є «пан», «визискувач»,
«дармоїд» тощо, тоді як євреї за певних умов можуть бути «своїми». Цей
висновок стає очевиднішим, коли перейти з царини політики у царину
літератури. Дослідник образу євреїв у польській культурі Алєксандер Гертц
спостеріг: попри те, що єврейська тематика постійно й інтенсивно присутня
у польській літературі, євреї представлені суто з польської перспективи,
як частина польського ландшафту. Читач може дізнатися дуже мало або
й нічого не дізнатися про життя власне єврейської спільноти, байдуже,
про яких євреїв ідеться – старозаконних чи «поступових» 95 . Гертцеве
спостереження дає змогу повнотою оцінити ориґінальність Франка: ведучи
оповідь про обставини життя ніби з уст самого героя – хоч бідної єврейки
Сурки [1: 215–223], хоч бориславського підприємця Германа ¢ольдкремера,
він дає змогу читачеві побачити події очима єврейського протагоніста.
Радикальну реконцептуалізацію євреїв у модерній українській думці
називають одним із найцікавіших її феноменів 96 . Метою є витворити
тип «українського єврея». Те, що цей процес повен суперечностей і да
лекий від завершення, не применшує ролі Івана Франка як піонера цієї
реконцептуалізації у XIX ст., коли цей тип був позбавленою реального
ґрунту інтелектуальною конструкцію.
363