Частина друга. Франко та його суспільство
Приклад Франка ще раз показує, наскільки складними, різноманітними і непіддатними на легкі узагальнення могло бути ставлення до євреїв серед тогочасної поступової інтеліґенції. Його антисемітизм відповідає тому висновку, який зробив Пітер Ґей, досліджуючи німецький антисемітизм XIX століття, – він, на його думку,
був культурою, у якій зібрання певних ідей, із нашої перспективи вкрай суперечливих, могли співіснувати в одній і тій самій особі без особливих проблем 91.
З огляду на галицьке становище й обставини Франкового особистого життя, окремі антисемітські нотки у його творчості були попросту неминучими. Однак антисемітизм не становив ані ядра його поглядів на єврейське питання, ані його світогляду. Він знецінювався його іншими заявами і політичними кроками.
... Радикали не є антисемітами. Говоримо се явно і отверто. Ми не є ворогами жидів для того, що вони жиди, що походять з Палестини, що мають пейси і халати і пахнуть цибулею. Байдуже нам до сего і ми певно не будемо задля таких глупих причин ширити в народі ненависти против жидів, котрих більшість у нашім краю ще біднійша і ще нещасливіша від наших селян. <...> [ Р ] адикали кличуть і гуртують народ не против жидів, а против жидівського дармоїдства і визиску, проти жидівської бути і збиткованя. Та ні. Не проти самого жидівського дармоїдства, але против усякого дармоїдства і визиску, обрізаного й необрізаного, хрещеного і нехрещеного, против усякої бути і збиткованя, чи вони ходять у халаті, чи в мундурі, чи в реверенді. І виступаючи против жидів радикали вміють добре розріжнити і знають, що той жидівський лапсердак з пейсами в халаті і з цибуляним запахом є далеко меншим ворогом хлопа, ніж той цивілізований, уфракований і удекорований жидівський фінансист, міліонер, спекулянт та гуртівник, що обертає міліонами, ходить попід руку з графами та міністрами, котрому з любим усміхом стискають біскупи та митрополити! Против тих великих пявок виступають радикали найсильніше. Вони бють на ті державні і громадські порядки, що позволяють тим пявкам паношитися і запевняють їм не тілько повну безкарність, але в додатку ще всякі почести, пошану і ордери 92.
Коли Франко говорить від імені радикалів, треба думати, що він говорить найперше від свого імені. Бо, як показують інші документи з середовища радикалів, антисемітизм був їм зовсім не чужим 93. Брак конкретних досліджень не дозволяє ствердити, чи відрізнялася позиція радикалів від
362