Частина друга. Франко та його суспільство
Утвердження нової тенденції не визначалося ані впливом ідеології та практики галицьких радикалів, ані змінами австрійського цивільного чи католицького церковного кодексу. Обидва кодекси діяли тут навіть і після розпаду Австро-Угорської імперії у міжвоєнній Польщі( 1919 – 1939) та під час нацистської окупації Галичини( 1941 – 1944). Збільшення частоти розлучень було радше виявом Zeitgeist: поширення т. зв. модерної цивілізації та пов’ язаного з нею нахилу модерної людини до матеріяльної культури, а також двох воєн. Особливу роль відігравала дедалі більша можливість для жінки знайти працю і в такий спосіб усамостійнитися економічно 106.
У ці роки український національний рух пережив важливу внутрішню трансформацію: у загальному балансі політичних орієнтацій вплив лівої ідеології дедалі меншав, а на зміну їй приходив правий, консервативний або інтеґральний націоналізм 107. За таких умов « повороту направо » ідея національних шлюбів набула дальшої трансформації. Характерним є приклад Осипа Назарука, одного з головних пропаґаторів цієї ідеї у міжвоєнній Галичині. Замолоду він був радикалом і поширював культ Франка. Після Першої світової війни та поразки українських національних змагань у 1917 – 1923 році він пережив навернення на консервативний християнський націоналізм і закликав, між іншим, до того, щоби « вбити Франка » як носія « найстрашнішого зі всіх світоглядів, які коли-небудь появилися серед людства » 108. Назарук твердив, що міжнаціональні шлюби мають більше неґативних, аніж позитивних сторін, і доводив свою тезу на прикладах декількох галицьких сімей. Він робив, однак, два винятки у цьому правилі: перший стосувався шлюбів у « простому народі », другий – дочок з міжнаціональних шлюбів в інтеліґентському середовищі, наводячи як приклад Мілену Рудницьку, лідерку українського жіночого руху, яка вийшла з мішаного українсько-єврейського шлюбу 109. З іншого боку, він застерігав від шлюбів між галицькими українцями, консервативними з натури, та українцями зі Східної України, що виявляють схильність до суспільного « хаосу »( тобто до більшовизму), а тому є нижчим расовим типом. Такі шлюби він уважав бажаними, якщо галицька сторона представлена жінкою. « Галичанин, що ожениться з Наддніпрянкою, без порівняння скорше стратить свій галицький тип, ніж Галичанка, що вийде заміж за Наддніпрянця. Льогічна консеквенція того така, що галицькі мужчини не повинні женитися з Наддніпрянками з висших релігійних і національних причин, але повинні женитися з Галичанками » 110.
Чи мав він при цьому на увазі приклад Франкової сім’ ї – найпершого « соборного » шлюбу між чоловіком-галичанином і жінкою-наддніпрянкою –
332