Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 326
Частина друга. Франко та його суспільство
набагато раніше, аніж говорила про це Франкові [48: 414, 421]. Марія
Білинська була сестрою Ольги, ще однієї Франкової любові. Після розриву
її стосунків із Франком нею «зайнялася» Юлія Шнайдер – це вона знайшла
їй нареченого, що був довгорічним помічником о. Антона Чапельського.
Той, своєю чергою, був іще одним – правда, набагато старшим – приятелем
Франка та батьком Наталі Чапельської. Володимир Коцовський разом із
Франком займався спровадженням Юлі Шнайдер і Климентини Попович
до Львова – й одружився на молодшій сестрі Юлі.
Подібні тісні пов’язання знаходимо і серед керівництва русофілів та
українофілів 74 . Франків приклад показує, що молода «альтернативна»
еліта зразу виявила тенденцію до зміцнення внутрішньої солідарности
шляхом укладання шлюбів. Ця тенденція нагадувала шлюбну поведінку у
традиційних суспільствах. Направду, plus ça change, plus ça reste le même.
Творення національного шлюбу:
концепція соборної сім’ї
В історії Франкових романів парадоксальним є те, що сам він одружився
поза галицьким радикальним середовищем. Завдяки Драгоманову Франко
і Павлик мали тісні зв’язки з Києвом і Женевою і часто зустрічалися з
революціонерами та українськими патріотами з Російської імперії, які
приїжджали до Львова. Серед них було багато молодих жінок, передусім
тих, що їхали на університетське навчання у Швейцарії. Вони шокували
галичан своєю розкутістю. Приїжджі були, згадував Франко,
здібні до високо-абстрактних, теоретичних спорів, у теорії страшнії
вільнодумці, революціонери і безбожники, в манєрах якісь варвари,
що не признавали обов’язкових у Галичині товариських форм, возили
з собою сокири, кричали голосно в публічних льокалях, приїжджали
дами зо стриженим волоссям, свобідними манерами, дами, що самі
заходили до помешкання кавалєрів, їхали без ніякої опіки до далекого
Ціріху на медицину, не дбали про строї, про рукавички, а нераз навіть
про просту опрятність, хвалилися, що я, мовляв, «ужасно люблю ходить
по кабакам»... 75
Українські революціонери з Росії захоплювали молодих галицьких
радикалів. Павлик писав до Драгоманова: «У Вас (хоть і не всі) – люде, а
у нас – дрянь. Оттаких би нам у Галичині <...>. Не знаю, кажу Вам, що би
я був робив, якби не був познакомився з украйі[н]цями...». Він навіть мав
намір одружитися в Україні, щоби жінка не звела його згодом із вибраного
326