Частина друга. Франко та його суспільство
таких відверто непривабливих рисах сімейного побуту, як леґітимізоване чоловіче насильство(« Жінка небита як коса неклепана » 10) та терпимішого ставлення громадської думки до чоловічої невірности порівняно з жіночою. Праця розділялася на чоловічу та жіночу. Вважалося ганьбою для чоловіка робити « жіночу » роботу на кухні, няньчити малих дітей тощо. Натомість жінка була обтяжена подвійним тягарем: на неї було покладено головний обов’ язок виховання дітей, але при цьому ніхто не звільняв її від праці у господарстві 11.
Здебільшого це не були суто галицькі прикмети. Вони були проявом універсальної партріярхальної моделі, що домінували всюди. Про галицькі особливості можна говорити, накладаючи на цю загальну модель місцеві релігійні, звичаєві та реґіональні відмінності. З релігійного погляду важливим було те, що Галичина входила у зону східнохристиянської традиції. Ця традиція поділяла неґативні настанови християнства щодо жіночої тілесности, однак посувала їх до певного екстремізму. Вона абсолютизувала жіночу підлеглість чоловікові й жіночу пасивність і вирізнялася своєю сексофобією, репресуючи насамперед жіночу сексуальність. Церковні канони не вважали емоційний зв’ язок між чоловіком і дружиною істотним чинником міцности і якости шлюбу. Концепція романтичної любові, що виникла на католицькому Заході у середні віки, східнохристиянському світові була великою мірою чужою 12. Так само чужою була вона й для правовірних іудеїв, які вважали її « німецьким поняттям », що годиться лише для світу( католицьких) « панів » 13. Галичина була, однак, територією, де і східнохристиянська, й іудейська традиції зазнали певної видозміни через присутність тут греко-католицької церкви та поступових євреїв. Вважається, зокрема, що це відобразилося на толерантнішому, аніж на підросійських територіях, ставленні до жінки 14.
Звичаєві норми назагал повторювали неґативний релігійний образ жінки-спокусниці, що споріднена з дияволом і сама є втіленням гріха 15. Народна традиція повсюди вимагала суворіше ганьбити й карати за дошлюбні й позашлюбні зв’ язки жінку, ніж чоловіка – але водночас вона дбала, щоб ця кара не була надмірною і не виштовхувала жінку поза соціюм 16. Звичаї могли мінятися від місцевости до місцевости. За гуцулами – однією з етнічних груп галицьких русинів, мешканців північно-східних Карпат – ходила слава найсексуальнішого народу Австро-Угорської імперії. Вважалося, що гуцульські жінки мають найбільше свободи, і що в стосунках між гуцулами панує « вільна любов » 17. Роль і статус жінки в сім’ ї мінявся відповідно до життєво-вікових циклів та сімейних обставин: до одруження і по
308