Частина друга. Франко та його суспільство
Та й самі стосунки з « головними жінками » піддавалися сильній цензурі. Франкові та його жінкам було що ховати від публіки, яка табуїзувала багато тем і ситуацій, що неминуче виникають у стосунках між мужчиною і жінкою. Досить навести долю його любовного листування. Ольга Рошкевич до кінця життя не хотіла оприлюднити свого листування з Франком. Ті листи, що ми знаємо, забрав у неї у 1926 р. її племінник Степан Іванець, з намови свого колишнього вчителя, франкознавця Михайла Возняка 4. Зі змісту цих листів випливає, що мали існувати ще й інші – але Ольга Рошкевич категорично відмовилася віддати їх. Вона заповіла покласти ці листи з нею у труну, під голову – що й було зроблено. Уляна Кравченко теж усе своє життя зберігала своє листування з Франком. Сама історія переховування тих листів варта того, щоби стати сюжетом пригодницького оповідання. Наприкінці 1920-х років їх узявся копіювати Денис Лукіянович. Він опублікував ці листи вже аж у радянські часи 5. Але у тих збережених й опублікованих листах « найскандальніші » місця вирізано ножицями – цензуру, стверджувала Уляна Кравченко, провів її чоловік, польський учитель Німентовський 6. По розірванню заручин між Франком та Ольгою Білинською дійшло до взаємного повернення листів, а відтак і їх спалення 7. Листи Франка до Целіни Зиґмунтовської потрапили в 1926 р. до Дениса Лукіяновича. Ознайомившись з їхнім змістом, він відмовився віддати їх Науковому Товариству імені Шевченка( НТШ), власникові архіву Франка. Іван Труш та Михайло Возняк оскаржили Дениса Лукіяновича у приховуванні цінної інформації. Справу було передано на товариський суд. Його голова Кирило Студинський – інший франкознавець і тодішній голова НТШ – прочитавши листи, висловив думку, що їх не варто удоступнювати публіці. Листи було знищено – так само, як спалили щоденник Василя Щурата зі згадкою про інший Франків роман, із часу їхнього спільного побуту у Відні в 1892 – 1893 рр. 8
Франкова біографія схожа на шафу, набиту жіночими скелетами. Відчинити її треба не задля публічного скандалу – хоча можна чекати, що рано чи пізно хтось постарається це зробити саме заради скандальної слави. Франкові стосунки з жінками дуже важливі для зрозуміння вузлових елементів його інтелектуальної біографії, зокрема – для оцінки успіху чи невдач його намагань зреформувати сучасне йому суспільство відповідно до нових ідей та образів, що заполонили його у молодому віці.
306