Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 288
Частина друга. Франко та його суспільство
розділи мали розказувати про велику пожежу у Бориславі 50 та про суд над
Андрусем Басарабом [15: 499].
Сучасники Франка, зіставляючи героїв твору з галицькими типами
робітництва, вказували на малу їх правдоподібність. Володимир Барвін
ський називав Франкових робітників «занадто премудрими, овіяними
духом асоціяційним західноевропейських робітників, котрі розуміють про
долю робітників і обдумують способи заради, які мабуть не ворушаться в
головах галицьких робітників» 51 . Подібно й Омелян Огоновський сумні
вався, чи «Бенедьо є можливим типом між бориславськими ріпниками.
Таким тямущим робітником міг явитись якийсь бельгієць, а не бідний
робітник-русин, котрий не мав досі нагоди дізнатись про здобутки сучасної
соціології» 52 . Скепсис Барвінського та Огоновського є виправданим лише
почасти: у Бориславі не могло бути багато свідомих робітників, але серед
декількох тисяч були окремі, що відрізнялися інтеліґентністю. Франко зга
дує принаймні одного (але, на жаль, не подає його прізвища), з яким його
в’язала участь у соціялістичнім русі у Бориславі від початку 1880-х рр. 53
Заслуговує на увагу також твердження сина Франка Тараса, що образ
Бенедя Синиці насправді був автобіографічним, і що у ньому письменник
вивів самого себе 54 . Що ж до інших «побратимів», то тут рацію Франкові
можна визнати лише беручи до уваги його мистецький план представити
«небувале серед бувалого і в окрасці бувалого».
Борислав,
яким він не мав би бути
Соціялістичні переконання Франка дозволяли йому бачити речі, що не
існували взагалі або ж існували лише в зародку. Сприйняття соціялізму у дні
його молодости було щирим і майже фанатичним. Молодий Франко та його
товариші марили великою соціялістичною революцією, що її пророкували
Маркс й Енґельс. Дехто вбачав її початок у вбивстві Алєксандра II та хвилі
антиєврейських погромів 1881 р. на українських землях.
Близькі колеґи Драгоманова і Франка, Сергій Подолинський та Ми
хайло Павлик, які в той час перебували у Женеві, розробляли плани
перебратися до Румунії, ближче до російського кордону. Для Павлика
географічна близькість Румунії до українських етнічних земель в обидвох
імперіях мала стратегічне значення: він надіявся, що революційна хвиля
ось-ось перекинеться через російсько-австрійський кордон 55 .
288