Розділ 12. Франко та його Борислав
Не дивно, що за таких умов аж до самого кінця XIX століття у Бориславі не було організованого робітничого руху. До початку 1880-х у Бориславі відбулися лише два-три невеликі страйки, невдалі для робітників 36. Робітничі виступи переважно набирали стихійних форм. Серед актів робітничого протесту домінували масові стихійні безпорядки та акти особистої помсти над підприємцями або наглядачами.
Проникнення великого капіталу, витискаючи дрібних підприємців, почало поступово міняти ситуацію. У 1882 р. у Бориславі нараховувалося 48 великих і 340 дрібних підприємств; у 1890 р. баланс змінився, відповідно, до 59 і 30 37. Найтяжчий удар дрібній промисловості завдало нове урядове гірниче законодавство 1897 р., яке впровадило вимогу мінімального віддалення однієї шахти від іншої на 60 м, а також обов’ язкового впровадження сучасного устаткування і засобів техніки безпеки. Більшість дрібних підприємств не могли виконати цих умов і мусили закритися 38. А разом із ними закрилася сторінка « єврейського господарювання » в історії Борислава: втративши засоби до існування, дрібні єврейські підприємці разом зі своєю численною клієнтелою подалися в еміґрацію 39.
На початку XX століття нафтовий басейн уже опанували великі закордонні кампанії. Впровадження нової та дорогої технології видобутку – т. зв. « канадської системи » буріння – дозволило експлуатувати глибинні й особливо багаті поклади нафти. Бориславсько-Дрогобицький нафтовий басейн став третім найбільшим центром нафтовидобутку у світі. У результаті цих змін фахові робітники поступово витискали некваліфікованих селян. Сформувався також прошарок постійних, кадрових робітників, уже з робітничих сімей 40.
Укрупнення промисловости та формування кадрового робітничого ядра уможливили зародження наприкінці XIX – на початку XX ст. масового організованого робітничого руху. У промисловий район почали активно проникати польські, українські та єврейські соціял-демократи, творитися робітничі організації та відбуватися політичні мітинґи( як-от святкування 1 травня) 41. Вершиною робітичого руху став загальний страйк нафтових робітників улітку 1904 р. в Бориславі. Однак новий страйковий рух не поклав кінця стихійним актам робітничого насильства. Характерно, що страйк 1904 р. закінчився підпалом нафтових родовищ. Попри цілеспрямовані зусилля галицької соціял-демократії Бориславсько-Дрогобицький нафтовий басейн так і не став центром організованого робітничого руху 42.
Початок XX століття був водночас і найвищою точкою розвитку, і початком кінця Борислава як великого промислового центру. Контроль
283