Розділ 11. Франко та його селяни
мінімум становив 15 моргів( 8,4 га) на Поділлі та 20 моргів( 11,2 га) на Прикарпатті [ 44 / 1: 573 ].
Проте існував інший, певніший критерій селянського достатку – це поширеність т. зв. передднівку, періоду, коли кінчалися запаси зі старого врожаю, а нового треба було ще чекати. Яків Головацький за декілька років до скасування панщини писав у своєму « Щоденнику подорожі через Галицьку й Угорську Русь », що місцеві селяни вважають багатим уже того, хто не голодує перед новим урожаєм і не потребує ані купувати, ані позичати зерна чи борошна 5. Таке означення статусу « багача » показує, що передднівок був звичним для більшости селян. Наприкінці 1870-х років, як видно з офіційних звітів, ситуація змінилася мало: передднівки траплялися зі щорічною реґулярністю й заторкували більшість господарств 6.
Результатом пауперизації було велике число селян, вимушених заради виживання шукати додаткових заробітків: їхня кількість становила 0,8 млн. у 1869 р. 7 та 1,2 млн. на початку XX століття 8. Можна назвати декілька причин масового зубожіння селянства: невигідні умови реформи 1848 р., що залишила їх без значної частини землі, якою вони раніше користувалися разом із поміщиками( лісів і пасовиськ); брак грошей у селянському натуральному господарстві для сплати податків і позичок; відсутність промисловости, яка могла би відтягнути велику частину селян від землі й забезпечити альтернативними засобами існування; зрештою, поширення пияцтва – того постійного бича, яким супроводжується бідність і яке в Галичині набрало характеру справжньої суспільної чуми через т. зв. пропінацію. Однак при цьому треба мати на увазі, що а) багато селян могли розорюватися індивідуально, але кількість землі, яка перебувала у їхньому розпорядженні як у суспільної групи, постійно зростала, і що б) розміри заборгованости поміщицьких господарств були набагато вищими( втричі більшими від селянських з розрахунку на гектар землі на початку XIX ст.) 9. Тобто галицьке селянство все ж таки пристосовувалося до життя у нових пореформених умовах – принаймні, краще від поміщиків 10.
Причинами аґрарного перенаселення були не так економічні, як позаекономічні чинники. Одним із них був демографічний вибух. Він різко збільшив число селян і селянських сімей, а це призвело до подрібнення селянських господарств. Наприкінці 1870-х років землі, на яких господарювали селяни по всій Галичині, були вже дуже мало схожі на земельні наділи з часів панщини. Малий розмір господарств обмежував і можливості селян утримувати худобу, отже, селянин не мав гною для управи поля, а це своєю чергою неминуче знижувало урожайність 11.
247