Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 221
Р
озповідь про молодого Франка неможлива без загальної харак
теристики його світогляду. Насамперед треба сказати, що його
погляди не становили цілісної системи. Спроби окреслити Франкові
погляди як «власну, еволюційно складну філософську систему –
“франкізм”» 1 , є малопереконливими. Намагання «систематизувати»
Франка відображають радше агіографічну тенденцію у найновішому
франкознавстві, аніж автентичний спосіб Франкового мислення.
В історії української політичної думки виділяють двох осіб, яких можна
назвати системними мислителями: лівого ліберала Михайла Драгоманова та
правого ліберала Вячеслава Липинського 2 . Випадок із Франком – інакший.
Подібно до того, як у літературній діяльності він ніколи не написав твору
великої форми (роману), так і в своїй політичній діяльності Франко не надав
своїм поглядам вигляду системи. Для оцінки Франкового світогляду можна
застосувати образ, до якого вдався колись у відомому есеї про Льва Тол
стого Ісая Берлін. Він поділив усіх мислителів на «їжаків» і «лисиць» – за
принципом, що лисиця знає багато речей, зате їжак знає одну велику річ:
...Велике провалля розділяє тих, хто, з одного боку, зводить усе до
єдиної центральної візії, однієї більш або менш логічно послідовної
або виробленої системи, з допомогою якої вони розуміють, думають і
відчувають – єдиний універсальний організаційний принцип, у контексті
якого все, ким вони є і все, що вони говорять, має значення – і тих, хто
переслідують декілька цілей, часто непов’язаних або навіть суперечних
між собою, якщо й взагалі сполучених, то лише de facto, заради причини
психологічного або фізіологічного характеру, безвідносно до якогось
єдиного морального чи естетичного принципу; ці останні ведуть життя,
221