Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 201
П
оява на межі 1870–1880-х років у Галичині соціялістичного руху
була частиною великої трансформації політичного життя, і то
центральною її частиною – хоча не так за силою дії, як за часом
виникнення. Вона почалася у 1860-х роках, унаслідок реформ
Габсбурзької монархії. До цього часу «публічного життя у Галичині не
було. Вся діяльність концентрувалася в урядових бюрах» 1 . Реформи клали
край періодові державної опіки над суспільством, «коли уряд був усе, а
народ нічого, коли навіть найдрібніша публічна справа була в руках уряду».
Починається друга доба – доба «самостійних поривів і змагань» 2 .
Ці зміни можна концептуалізувати як появу «публічного простору» –
тобто добровільних громадських організацій (клубів, товариств, куль
турницьких і наукових організацій та видань), що відкривали можливість
для вільного й інтенсивного обміну думок і досягнення певного консенсусу
протягом та внаслідок цих дискусій. Поняття «публічного простору»,
що його запровадив Юрґен Габермас 3 , виявилося дуже плідним для до
сліджування політичних рухів у XIX ст. 4 В останніх роках цю концепцію
досить успішно застосували при дослідженні українського і польського
національного рухів у Галичині останньої третини XIX – початку XX ст. 5
Поняття «публічного простору» досить добре надається для Франкової
біографії першої половини 1880-х років. Центральне місце у ній займають
його «журнальні плани» 6 . Однак журнали, а в ширшому розумінні – світ
літератури – перебувають і в центрі публічного простору. Ступінь його
розбудови зазвичай оцінюють за числом видань і чисельністю читацької
публіки. А це, своєю чергою, вважається вирішальним для самовизначення
й успіху кожного руху, а національного – передусім 7 . Розуміння цього
існувало у тогочасному суспільстві. «Журнала, журнала лиш нам ще
201