Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 177
У
Галичині розповідали анекдот про те, як польський соціяліст-
еміґрант із Варшави, якому заборонили поселитися в Австро-
Угорській імперії, звернувся з клопотанням до галицького
намісника Санґушка. «Прошу мені розповісти, як Ви уявляєте
собі соціялізм?» – поцікавився той. «Соціялізм – це боротьба капіталу з
працею». «А, коли так, то Ви можете одержати громадянство, – відповів
Санґушко. – Бо капіталів у нас нема, а працювати ніхто не хоче!» 1
Не знати, скільки у цій історії правди. Але можна напевно сказати, що
приписувані галицькому намісникові слова відображали спосіб думання
багатьох освічених людей у Галичині 2 . Один із найкращих знавців суспільних
відносин у краї (таким принаймні вважав його Іван Франко [44/1: 11–12,
33–34]) Станіслав Щепановський твердив, що
соціялізм, так само як єзуїтизм, капіталізм і багато інших «ізмів», є лише
чужим нальотом, прищепленням на нашім ґрунті чужих уявлень, котрі
виникли у цілковито інакших умовах і які перебувають у суперечності з
нашими власними громадянськими традиціями і думками щодо суспільної
організації 3 .
Один із лідерів «українського П’ємонту» Корнило Сушкевич заявляв,
що «в нас нема соціяльної квестії» 4 . Володимир Барвінський був певен,
що індивідуальний характер русько-українського народу є противником
комуністичних і соціялістичних ідей. Головним народним ідеалом, на його
думку, є не знищення класів, а свобідний і нічим не обмежений перехід з
одного класу в інший та свобідний розвиток особистости. Він зіставляв
українське козацтво та Французьку революцію і доходив висновку, що
Україна у стремлінні до цього ідеалу щонайменше на 100 років обігнала
177