Вступ . Мікроісторія макролюдини
різниця між « модернізацією » та « модерністю »: модерність означає нові культурні й інтелектуальні течії , модернізація – соціяльний та економічний розвиток . Відповідно до цього розрізнення Галичина у цій книжці постає як історичний реґіон , де було багато модерности , але мало модернізації . За аналогією можемо сказати , що на другій крайній точці тих земель , які тепер прийнято називати українськими , у промисловому Донбасі кінця XIX – початку XX ст ., було багато модернізації , але мало модерности 15 .
Можна зробити крок далі й представити опозицію не обов ’ язково як антиномію ( або – або ), а як певний симбіоз ( і – і ) чи навіть синтез . Модерний світ найкраще уявити собі як палімпсест , де під поверхнею модерних явищ виразно проступають традиційні структури . Ця книжка пропонує перспективу , яка у суспільних та гуманітарних науках є не надто модною , а проте виправданою у випадку багатьох країв Центральної та Східної Европи – а саме визнання того , що поряд із модерними політичними структурами , соціяльно-економічними перетвореннями та новими культурними практиками у творенні сучасних ідентичностей дуже важливу роль і далі відіграють старі (« традиційні ») релігійні та культурні різниці . Ба більше : існує певна « стежкова залежність » ( path-dependency ) між старими і новими структурами у тому розумінні , що перші обмежують число можливих сценаріїв розвитку других або роблять одні з них імовірнішими за інші . Коли заходить мова про націоналізм і національні ідентичності , то , правдоподібно , історично вони вилонилися саме з християнської традиції 16 . Залишається , однак , питанням , чи з однаковою силою проступали вони у західно- і східнохристиянському світі ? Матеріял цієї книжки схиляє її автора думати , що радше ні . Ця теза поки що залишається робочою гіпотезою , не підкріпленою достатньою арґументацією , але вона допомагає зрозуміти важливі сюжети Франкової біографії .
Ідентифікація з тією чи іншою групою означає встановлення меж , за якими приписувані цій групі ідентичності втрачають свої властивості . Майже завжди ці межі є уяв ( ле ) ними – не у тому сенсі , що вони реально не існують , а в тому , що єдиний реальний спосіб їхнього існування є уявлення . Відповідно , вони не є заданими раз назавжди та наперед , а конструйованими , змінюваними й залежними від обставин 17 . Бути українцем у XIX ст . не обов ’ язково означало набір тих самих значень , що у XX ст . І , навпаки , сучасні прихильники політичного русинства мають мало спільного з галицькими русинами Франкових часів . Та вже зовсім ніякої заданости не було у перетворенні галицьких русинів на українців . Саме тому в цій книжці послідовно вживано різні терміни на позначення трьох різних
17