Частина перша. Франко та його часи
перевищило 100 тисяч( 103.422 особи у 1880 р.). Двома найближчими містами приблизно такої самої величини у Центральній та Східній Европі був Вільнюс і Київ; на окраїнах Австро-Угорської та Російської імперій їх перевищували тільки Одеса( 185 – 219 тис. у 1870 – 1880 рр.) і Варшава( 308 – 382 тис. мешканців). Якщо провести уявне коло з центром у Львові радіюсом 300 км, то в його межах не було жодного іншого міста, яке могло би зрівнятися з ним своїм розміром. На цьому просторі Львів був метрополією – тобто найпершим містом. У самій Австро-Угорській імперії Львів був п’ ятим найбільшим містом після Відня( 834 тис. у 1870 р.), Будапешта( 320 тис.), Праги( 250 тис.) і Трієста( 119 тис.). У Галичині найбільше наступне за ним місто, Краків, мало майже у вдвічі менше населення( 50 – 60 тис. у 1870 – 1880 рр.) 3.
Виразна різниця в розмірі між Львовом та іншими галицькими містами підкреслювала його столичний статус. Саме завдяки цьому статусові у місті 1784 р. відкрили університет. Виник певний парадокс: у « найвідсталішому » краї Габсбурзької монархії на початку 1870-х років із шести її університетів містилося аж два( другим був старий Яґелонський університет у Кракові). Окрім університету, у Львові були відкриті у 1844 р. технічна академія( реорганізована у 1872 р. у Львівську політехніку), у 1855 р. – рільнича школа в передмісті Дубляни, у 1874 р. – Вища лісотехнічна школа, у 1880 р. – музична консерваторія, у 1881 р. – школа ветеринарії. Автономія краю та міста дала поштовх до розростання мережі доуніверситетського навчання. Перед запровадженням автономії у Львові було 18 публічних шкіл із 48 класами і 15 приватних шкіл, а напередодні Першої світової війни – вже 43 публічні школи з 466 класами і понад 20 приватних 4.
Львів відігравав важливу роль завдяки своєму подвійному статусові адміністративного і культурно-освітнього центру. Він діяв як великий магніт для довколишнього люду, що шукав можливостей поліпшити свою долю. За останні 40 років австрійського панування – час, упродовж якого Франко жив у Львові( 1875 – 1916) – кількість городян майже подвоїлася( 196 тис. у 1910 р.), головно за рахунок таких самих, як і Франко, прибульців. Великі маси народу прибували сюди завдяки розбудові комунікаційної мережі. Після відкриття у 1861 р. залізничної лінії Львів – Перемишль місто дістало сполучення з Віднем і цілою Центральною та Східною Европою. У 1869 р. відкрили залізничну вітку Львів – Броди, а 1871 р. допровадили її до самого австрійсько-російського кордону. Це поклало початок дуже інтенсивному рухові пасажирів і товарів між Львовом та Києвом, Одесою й іншими містами Російської імперії. Для тих російських підданців, які виїжджали
148