Частина перша. Франко та його часи
значення – тобто не означали етнічної території, яка, у згоді із засадничим принципом націоналізму, мала б одержати окремий політичний статус. Ці « переднаціональні » концепції відзначалися не так широтою представленого в них простору(« мала батьківщина » – « велика батьківщина »), як способом того представлення: вони були географічно слабо означувані й невиразні, мали трансцендентальне значення.
Другий висновок зводиться до того, що зміна ідентифікації селян не означала однолінійного вростання з малої у велику батьківщину. Існувало декілька візій великих батьківщин, як « старих », так і « нових », які змагалися за те, щоб заполонити уяву та свідомість сільських жителів. Виглядає, що у випадку Галичини адекватнішою є не схема Осовського, а інтерпретація, яку запропонував Пітер Салінз, досліджуючи французько-іспанське пограниччя у Піренеях. Моделі ідентичности, яка мала вигляд кількох кіл різного діяметру, вписаних одне в одне( від меншої до більшої батьківщини), він протиставив модель альтернативних ідентичностей( сounter-identities), що не є зафіксованими у постійній ієрархії, а радше існують на різних рівнях і у взаємозв’ язку одна з одною: обстоюючи інтереси своєї батьківщини, мешканці одного села могли перебувати в опозиції до сусіднього села, те саме стосувалося мешканців сусіднього повіту чи реґіону, але всі вони могли єднатися між собою в інших випадках, коли виникала така потреба 88. Історичний розвиток національних ідентичностей на пограниччі полягав саме у змаганні між собою альтернативних концепцій. Однією з ключових умов успіху було резонування проєктів « згори » з візіями « знизу » – що дещо звужувало вибір, але не ліквідувало його взагалі.
144