Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 129
А
як усе бачилося малоосвіченому чи й зовсім неосвіченому люду,
батькам Моримухи і Франка? Наскільки їхня географічна уя
ва могла давати підказки у пошуках великої батьківщини?
Найбільшим авторитетом у цьому питанні був і залишається
польський соціолог Станіслав Осовський, творець теорії двох батьківщин:
«приватної» та «ідеологічної». Тривалий час, – твердив він, – посідання
двох батьківщин було класовим привілеєм вищих верств. Селяни мали
«приватну батьківщину», але залишалися поза межами «ідеологічної
Батьківщини». Вони ототожнювали себе головно з тим місцем, де наро
дилися, з віровизнанням, до якого належали, та зі своїм селянським заняттям
(«я є тутешнім», «я є католиком/православним/греко-католиком», «я є се
лянином») 1 . Дослідники традиційної селянської культури твердять, що вона
не мала внутрішнього самомеханізму, який спонукав би мешканців села до
ідентифікації з більшою уявленою спільнотою і стимулював процес їхньої
національної інтеґрації. Модерна концепція батьківщини має характер
ідеологічний чи навіть політичний, бо пов’язана насамперед із поняттям
національної держави – тієї, що вже є, чи тієї, яку ще належить здобути.
Вона побудована на протиставленні своєї землі / свого народу чужій землі
та чужому народові. Традиційний же образ світу був не ідеологічний, а кос
мологічний. Його підставовою рисою є не опозиція «людина – людина», а
опозиція «людина – космос». Головним критерієм «свійськости» є родинні
пов’язання, наділені сакральним значенням, і порушення їх уважається
найбільшим гріхом. Потрібна тривала спільна праця держави та інтеліґенції,
заким селяни здобудуть «Батьківщину» з великої букви 2 .
Цю схему побудовано як на емпіричних польових дослідженнях
(сам Осовський вивчав польсько-німецьке пограниччя), так і аналізі
129