Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1

Розділ 5. Між малою і великою батьківщинами особливо в Галичині, де умови для леґального святкування були кращі. В головному виступі польський соціяліст Людвіґ Варинський заявив: Нашою батьківщиною є цілий світ. <...> Ми є земляками, членами однієї великої національности, ще нещасливішої, аніж Польща – пролетарської нації. Прапор тієї нації є нашим прапором, його інтереси – нашими інтересами, а його перемога буде нашою перемогою. А коли прийде хвилина нашого повстання, то нас вітатимуть уже не гасла «Хай живе Польща!» або «Хай згине Москва!», а одне гасло, спільне для цілого пролетаріяту: «Хай живе соціяльна революція» 72 . Виступ Варинського здобув гарячу підтримку російських соціялістів (задля більшого ефекту Варинський промовляв по-російськи), але роз чарував патріотичне крило польських соціялістів і соціялістів українських. Їхні лідери Болєслав Лімановський і Михайло Драгоманов були певні, що без політичної незалежности не можна добитися політичних свобід, а без політичних свобід усі прагнення до соціялістичних змін залишаться мрією. Несподівано для організаторів захід провалився. Маркс, від якого вони сподівалися підтримки ідеї пролетарської нації, надіслав із Лондона листа з уславленням польського повстання, який завершувався словами: «Хай живе Польща»! 73 Ці дискусії, хоч і точилися в далекій Женеві, мали безпосередній сто сунок до галицьких умов: Лімановський і Варинський стояли біля колиски соціялістичного руху в Галичині, а Драгоманов вирішально вплинув на молодого Франка та його товаришів. Щонайменше один із них, Михайло Павлик, запевняв Драгоманова, що галицькі руські селяни не розуміють лозунґу «за віру, вітчизну, патріотизм», зате розуміють соціялістичну про паґанду 74 . Із цього короткого огляду можна зробити висновок: ані реальному Іванові Франку, ані вигаданому Опанасові Моримусі, коли вони молодими покидали свою малу батьківщину й вирушали у великий світ, не було легко зорієнтуватися, котру саме нову батьківщину належить заховати в своєму серці. Арндт і Міцкевіч, Пушкін і Шевченко, Маркс і Драгоманов – якщо обмежитися тільки найбільше знаними й читаними авторами – давали на це питання різні відповіді. І жодна з них не мала ані рішучої переваги, ані переконувала остаточно. 125

Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 125