Практикум з виробничого навчання (ОКН) Практикум з ВН 2018 секретар керівника | Page 90

засобів масової комунікації; з іншого, виступаючи, за М. Кастельсом, як простір для
розгортання суспільних практик, нові медіа стають важливим чинником формування
громадянського суспільства. Водночас відкритість і принципова нецензурованість
соціальних медіа створює умови як для проявів деструктивної поведінки учасників мереж,
так і для цілеспрямованих маніпулятивних зовнішніх впливів. Таким чином, соціальні
медіа формують особливий інформаційний простір і водночас виступають у якості
інструментів, ефект застосування яких слід враховувати як в ході досягнення суспільного
консенсусу, так і оцінюючи ризики розгортання конфліктів.
Описана амбівалентність випливає із набору характеристик, притаманних
електронним текстам загалом, і соціальним медіа зокрема. Електронні тексти є
системоутворюючою ознакою інтернет-простору як соціальної реальності, а відтак він є
дискурсивним за своєю природою, будучи при цьому найбільш динамічною та
наймасштабнішою (за кількістю інформації – продукованої та такої, що циркулює в
ньому) складовою інформаційного простору.
Отже, узагальнюючи і уточнюючи описані фахівцями конститутивні
характеристики інтернет-комунікації, можна виділити ряд її визначальних рис, що
характеризують, відповідно, інформаційні ресурси, створені, акумульовані, поширювані в
інтернет-середовищі.
Представлення інформації в Мережі формує гіпертекстовий документ, що
відрізняється від традиційних текстів нелінійністю, нескінченністю, незавершеністю,
відкритістю, зняттям протиставлення «автор – читач», доступністю для необмеженої
кількості авторів, співавторів, читачів і співчитачів, інтерактивно пов'язаних з допомогою
мультимедійного середовища мережі Інтернет, що можуть в реальному просторі та часі
формувати, передавати, проглядати, продовжувати і змінювати, структурувати текст.
Відтак, дискурс соціальних медіа характеризується демократичністю, оскільки гіпертекст
принципово відкритий доповненню й навіть вимагає від свого споживача активного
співробітництва. Як зауважує В. Штанько, «екранна культура ґрунтується не на
оповіданні, на якому базується практично вся традиційна письмова культура, а на діалозі,
що переходить у полілог».
Демократичність дискурсу соціальних медіа підтверджується доступністю
інформації в інтернет-середовищі – йдеться про широке трансляційне покриття аж до
необмеженої кількості учасників, досяжність інформації з будь-якої точки зв'язку.
Доступність пов'язана не тільки з технічними параметрами, а й з феноменом нової
соціальної організації: учасники інтернет-комунікації не розділені відстанями,
політичними кордонами чи мовними бар'єрами. З огляду на це цілком виправданим
видається визначення мережевого простору як віртуальної агори та експериментального
комунікативного майданчику XXI століття.
Таким чином, дискурс соціальних медіа передбачає діалогічність і полілогічність,
постійний і повноцінний зворотний зв'язок, реалізований в нових комунікативних
форматах, що визначає його демократичність. В результаті інтернет-комунікація
інтенсифікує міжособистісні відносини, що проявляється у соціалізації та консолідації як
окремих індивідів, так груп і співтовариств в цілому, і сприяє реалізації інтеграційної
функції соціальних медіа – формування колективної ідентичності через об'єднання авторів
за життєвими позиціями й інтересами, цим самим перетворюючи соціальні медіа у простір
соціальної взаємодії, що сприяє формуванню громадянського суспільства.
Потенціал маніпулятивності дискурсу соціальних медіа зумовлений, серед іншого,
його високою експресивністю. Ця риса пов’язана з одного боку, із
індивідуалізованістюсоціальних медіа, що покликані дати можливість користувачам
створити власне представництво у віртуальній реальності, стати комунікатором для певної
аудиторії, а також задовольнити свої потреби у самореалізації та самовираженні, відтак
характеризуються принциповою суб'єктивністю подачі матеріалів та персоналізацією за
рахунок формування в текстах особистісної позиції автора. З іншого боку, відкритість для
91