Вступ
землі прийняли на руських теренах під владою Литви набагато раніше, ніж у землях, що перебували під зверхністю монголів. Після розділу про руську ідентичність можна було б очікувати частини про українську та білоруську історію, але про це йтиметься у п’ ятому розділі, тоді як у четвертому йдеться про розвиток московської ідентичности, яка набула виразних ознак у ХІУ-ХУІ століттях: картина московських подій потрібна нам і сама по собі, і для розуміння процесу перетворення лояльностей литовської Русі в руську ідентичність ХУІ-ХУІІ століть. Наративні лінії книжки сходяться у шостому розділі(« Чи було“ возз’ єднання”?»), а далі йдуть різними, але взаємопов’ язаними дорогами. У сьомому розділі розглянуто конструювання імперської російської ідентичности, а у восьмому- метаморфози руської ідентичности у Московській державі( зокрема в Гетьманаті) та Речі Посполитій наприкінці XVII- на початку XVIII століття. У висновках підсумовано результати аналізу та запропоновано нову схему розвитку східнослов’ янських ідентичностей перед модерної доби.