5- Творення руської нації
Петра Могили свідчать, що його відданість справі освіти Русі була свідомим вибором, який він зробив на ранніх етапах своєї церковної кар’ єри:
Бачачи занепад у народі Руськім побожної релігійности не від чого іншого, як від того, що жодної освіти й наук не одержував, тому приречення моє зложив перед Господом Богом моїм, всі мої достатки, від батьків оставлені, і що тільки від належних послуг святих місць, мені доручених, прибутків з відповідних маєтків тут зоставалося, повертати частково на відновлення зруйнованих Домів Божих, яких залишились жалюгідні руїни, частково на фундації шкіл у Києві, [ і збереження ] прав і вольностей народу Руського, з особливої також ласки його Королівської Величности Пана нашого Милостивого позволених та упривілейованих83.
Чи можна вважати Петра Могилу будівничим руської нації? Своїми заходами: підвищенням освітнього рівня православного духівництва та суспільства загалом, перетворенням руського православ’ я на інституцію, спроможну витримати виклики з боку протестантства й реформованого католицтва, та реставрацією старовинних церков Києва,- він дав певні підстави для ствердної відповіді на це питання і припущень деяких сучасних українських дослідників, які подають його як українського патріота й будівничого української нації84. Проте прискіпливіше вивчення його писань і реформ свідчить, що Могила був передусім відданим православним християнином. У контексті Речі Посполитої ця настанова автоматично робила його русином, але, на відміну від інших ревних руських православних, він був знайомий із багатьма культурними світами. У політичному плані він був патріотом польсько-литовської Речі Посполитої, тому почувався цілком удома в польському культурному середовищі. Свій заповіт Могила написав польською мовою, руською писав( і, мабуть, говорив) із багатьма полонізмами( чим мало відрізнявся від решти тодішніх київських письменників), а православні видання Києво-Печерської лаври здебільшого публікував польською мовою85. Здійснене його зусиллями реформування київської колегії та митрополії відповідало програмі конфесіоналізації релігійного та
83Див.: « Заповіт Петра Могили », у кн.: Аркадій Жуковський, Петро Могила і питання єдності церков, Київ, 1997, с. 291-298, зокрема с. 291. 84Див.: Валерія Нічик, Петро Могила в духовній історії України, Київ, 1997, с. 119-129. 85 Про культурні вподобання та культурну політику Могили див.: Ihor Sevcenko, « The Many Worlds of Peter Mohyla » у його ж: Ukraine between East and West, c. 164-186( укр. пер.: Ігор Шевченко, « Багатоликий світ Петра Могили » у його ж: Україна між Сходом і Заходом, с. 164-186).
2 2 0