Польсько-литовська Русь
ологічним постулатом для козаків, збройні виступи яких, починаючи від повстання Криштофа Косинського 1 5 9 1- 1 5 9 3 років, змушували здригатися всю Річ Посполиту. 1596 року Северин Наливайко, буцімто підбурений князем Острозьким, повів козаків грабувати майно прибічників унії, поміж них єпископа Терлецького. Релігійні вимоги були важливим складником програми козацького повстання 1630 року. Врешті-решт під час міжкоролів’ я 1632 року уряду довелося визнати леґітимність православної ієрархії та існування двох східнохристиянських церков на теренах Речі Посполитої- унійної та православної. Держава, отже, мусила змиритися з тим, що унія не змогла перетягти на свій бік більшу частину православного населення Речі Посполитої, а замість релігійної єдности посіяла у державі розбрат.
Офіційне визнання православної ієрархії означало кінець тісної співпраці між бунтівним козацтвом і Православною церквою. Завдяки йому відродження та реформування православ’ я, що ними опікувався новий київський православний митрополит Петро Могила( 1632-1647), відбувалися на засадах політичної лояльности до Речі Посполитої та шанобливости до панівної польської культури. Проте воно не змогло покласти край козацьким повстанням, що їх підживлювало неперервне адміністративне й економічне проникнення маґнатів у Наддніпрянщину, раніше заселену козаками, постійне поповнення їхніх лав утікачами- селянами та містянами та неухильні відмови уряду визнати козаків окремим упривілейованим станом. Тож у 1637-1638 роках нове повстання захитало основи соціяльно-політичного порядку в Україні. За привід правили дві обставини: спорудження на Дніпрі вище від порогів фортеці, що перекривала шлях до Січі- козацької твердині за порогами, і офіційна заборона козакам робити виправи проти турків на Чорному морі. Фортецею уряд сподівався догодити Османській імперії, яка погрож увала Речі Посполитій відплатою за козацькі набіги на Чорноморське узбережжя. Натомість Варшава отримала нове козацьке повстання. Його придушили у кривавий спосіб, а на чолі козацького війська поставили польську старшину. Втім, козаків де-факто визнали окремим станом із особливими правами та привілеями, хай навіть суворо обмеживши його чисельність. Україна вступила в період, який польська історіографія охрестила « золотим спокоєм ». Як покажуть дальші події, це було лише затишшя перед бурею. Козацьке повстання 1648 року стало епохальною подією, яка започаткувала в регіоні цілком інакшу культурно-політичну ситуацію1.
1 Про історію українських і білоруських земель Речі Посполитої в ХУІ-ХУІІ століттях див.: Грушевський, Історія України-Руси, т. VII і VIII; Сагановіч, Нарьіс гісторьіі Беларусі,
181