Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Página 149

Тріюмф місцевої ідентичностіі?
що корінилися в різних містах і землях. Перші два століття цього часово­
го відтинку ар’єрґардні бої проти місцевих еліт вели Рюриковичі. Спроба
зінтеґрувати численні землі в один політичний організм і витворити ре­
гіональну руську політичну ідентичність виявилася нетривкою. Галицько-
Волинське князівство, потужний регіональний спадкоємець Київської Русі,
врешті-решт розпалося на кілька дрібніших, а тому й слабших князівств.
Щойно Рюриковичі почали через матримоніяльні зв’язки асоціювати себе
з потужнішими іноземними правителями, династичні та патримоніяльні
принципи, які легітимізували війну і мир між князями і служили фунда­
ментом концепції лояльности до Руської землі, було зруйновано, а це від­
крило двері в регіон іноземній владі. Князі воювали за свої вотчини і шу­
кали підтримки в місцевих владників, натомість бояри та міські еліти ке­
рувалися власними інтересами й інтересами своїх міст і земель. Дуже часто
місцеві еліти вирішували позбавитися своїх Рюриковичів і покликати на
їхнє місце литовських, польських або угорських правителів. Інкорпорація
руських земель у Велике князівство Литовське та їхнє життя в цій дуже
здецен тралізованій державі не надто послабили місцеві зв’язки у загаль­
ній структурі ідентичностей. Як завважив великий князь Александер в
1495 році у зв’язку з призначенням намісника у Вітебськ, «нового ми не
вводимо, а старого не чіпаємо»83.
Як ми вже бачили, концепція лояльности до великого князя і держави,
яку він уособлював, поступалася першістю місцевим ідентичностям, натоді
панівним. Але що можна сказати про ширші ідентичності еліт, які виходи­
ли за межі окремих земель? Саме в існуванні таких ідентичностей сучасні
історики вбачають передвістя модерних української та білоруської націй.
Є чималий корпус свідчень, які доводять існування в пізньосередньовіч-
ну і ранньомодерну епоху регіональних ідентичностей, що охоплювали не
одну землю. Про тенденцію смоленських літописців середини XV століття
називати Смоленськ, Полоцьк і Вітебськ Руською землею, виводячи за її
межі решту руських територій, уже йшлося. З наведеного викладу видно,
що волинські та київські еліти цікавилися справами одна одної, і цю тен­
денцію можна простежити аж до часів Галицько-Волинського князівства.
Втім, супроти лояльностей до окремих земель ці далекосяжні регіональні
ідентичності виявлялися заслабкими, так само як ідентичності, зіперті на
державній чи культурній спорідненості. За пізнього середньовіччя і трива­
лий період на початку ранньомодерної доби в регіоні переважала лояль­
ність до певної землі.
83 Цитовано за: Rowell, Lithuania Ascending, с. ііб.