Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 127

Метаморфози руськости
ревізії політичного та культурного статус-кво. Руська шляхта стала най-
міцнішою підтримкою Свидриґайла у боротьбі за владу з новим протеже
Владислава князем Жиґимонтом (Зиґмунтом), який намагався задоволь­
нити всі сторони. Поляки отримали Поділля, а православним пообіцяли
ті самі привілеї, що мали католики за Городельською унією. Але спроба
компромісу зірвалася. Владислав, здається, не потвердив поширення го-
родельських привілеїв, а руська шляхта на східному Поділлі завадила пе­
реходу своїх земель під владу Польщі. Крім того, тільки литовські землі
Великого князівства визнали Жиґимонта своїм правителем, руські землі й
далі підтримували Свидриґайла.
1 4 3 4 року Жиґимонт поширив своїм указом городельські привілеї на
православну знать і потім не раз потверджував цей документ. У поєднанні
з іншими політичними та військовими заходами це вплинуло на лояль­
ність руської шляхти. Від 1434 року ми бачимо вихід руських еліт із-під
Свидриґайлового прапора - спочатку на землях сьогоднішньої України,
потім у Білорусі. Прихильність Свидриґайла до католицької віри і стра­
та спаленням митрополита Герасима - нібито учасника невдалої спроби
передати Смоленськ Жиґимонтові, не сприяли популярності князя серед
православної знаті. Однак не можна сказати, що він геть зовсім утратив
їхню підтримку. Приміром, 1430 року князь Олександр Чорторийський
брав участь у замаху на Жиґимонта, сподіваючись повернути Свидриґайла
на великокнязівський трон, але натоді Свидриґайлову карту вже яв но
було бито40.
Можна вважати, що всі ці події - підтримка Свидриґайла з боку дис­
кримінованої руської знаті, указ Жиґимонта і розширення привілеїв, збіг
між Жиґимонтовим указом і відходом руської шляхти від Свидриґайла -
пов’язано з мобілізацією руської ідентичности в 1430-х роках. Ми знаємо,
що в десятиліття перед кризою 1430-х відбулося також піднесення литов­
ської етнічної ідентичности, яке відбилося у Вітовтових словах про Литву
40 Указ 1434 року, який стосувався литовських і руських земель Великого князівства (terras
nostras Lithvania et Russie), мав на меті завадити конфліктам між тамтешніми мешканцями
(populos). Є думка, що указ 1434 року стосувався тільки православної шляхти самої Литви, до
якої належали Чорна Русь і Берестейщина, а привілеї, надані Жиґимонтом у 1434 році, фак­
тично дійшли до православної шляхти Великого князівства набагато пізніше, завдяки ука­
зові 1447 року (див.: Любавский, Очерки историиЛитовско-русского государства, с. 60-75
[пор. с. 93-108 вид. 2004 року]). Стосовно інтерпретації подій 1430-х років у сучасній бі­
лоруській і українській історіографії див.: Сагановіч, Нарис гісторьіі Беларусі, с. 95-100;
Русина, Уіфаїна під татарами і Литвою, с. 108-118.
109