Походження слов'янських націй Pokhodzhennia_slovianskykh_natsii_Domoderni_identy | Page 113
Кому належить Велике князівство Литовське?
Наприкінці XIII - на початку XIV століття у Східній Европі
сталася велика геополітична зміна. Східну та північну частину колиш
ньої Київської держави підкорили монголи, а решта регіону, за винят
ком Галичини, потрапила під владу Великого князівства Литовського.
Литовське просунення на руські землі сягнуло апогею за великих князів
Ґедиміна (1316-1341) і Ольґерда (1345-1377). Ольґердові підкорялися вже
більша частина сучасної Білорусі й України і навіть деякі землі теперішньої
Росії. У XIV столітті більшість Рюриковичів у південно-західній частині ко
лишньої Київської держави або втратили свої столи, або мусили визнати
зверхність великого князя литовського. На середину XV століття співвід
ношення етнічних литовських територій і населених східними слов’янами
земель Великого князівства Литовського становило і до 12і. Більшість до
слідників уважає, що зміна політичної влади відбувалася радше мирно,
але деякі джерела свідчать про запеклі військові сутички між литовцями
та руськими, як-от у випадку гіпотетичного захоплення Києва Ґедиміном,
про яке йдеться у набагато пізнішому літописі2. На жаль, із XIV століття ді
йшло дуже мало надійних джерел.
Ґедимін був, імовірно, першим литовським правителем, який називав
себе Rex Letvinorum et Ruthenorum, а свої володіння - regnum Letuinorum et
(multorum) Ruthenorum. Ґедимінів син Ольґерд додав до цієї форми русь
1 Див.: Олена Русина, Україна під татарами і Литвою [Україна крізь віки, т. 6], Київ,
1998, с. 43 _ 55 - Згідно з деякими підрахунками, литовці у Великому князівстві опинилися
супроти східних слов’ян у м еншості один до двох або й один до чотирьох. Див.: Daniel Stone,
The Polish-Lithuanian State, 1386-1795 {A History of East Central Europe, vol. IV), Seattle and
London, 2001, c. 12.
2 Суперечливі інтерпретації цього повідомлення див.: S. С. Rowell, Lithuania Ascending:
A Pagan Empire within East-Central Europe, 1295-1345, Cambridge, 1994, c. 94-111; Русина,
Україна під татарами і Литвою, с. 43 - 55 -
95