Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини Polityko-administratyvne_i_terytorialne_reformuvan | Page 52
кому – Чернігівське та Березенське (замість Менського); Старо-
дубському – Стародубське, Топальське в Стародубі (замість
Погарського) та Новгород-Сіверське (додаткове); Ніжинсько -
му – співпали в назвах з повітами; Переяславському – так само;
Прилуцькому – лише Іваницьке; Лубенському – Лубенське, Пи-
рятинське (додаткове) та Роменське; Гадяцькому – співпадіння
в назвах з повітами; Миргородському – лише Миргородське, а в
Полтавському – тільки Полтавське 127 .
Такі територіальні й адміністративні «неспівпадіння» ще
більш ускладнювали й без того заплутану російськими чинов-
никами систему правління в межах Лівобережної України,
зумовлювали зростання бюрократичного апарату, а з ним –
хабарництва та зловживань.
Крім того, за наказами генерал-губернатора і розпоряджен-
нями Малоросійської колегії з полкових старшин, бунчукових і
військових товаришів був створений спеціальний загін так зва-
них наглядачів («смотрителей») майже в усі полки (крім Пол тав-
ського) для «всякого хозяйстваеннаго наблюденія». В зв’язку з
чим виникли специфічні доглядацькі інституції в Києві, Черні-
гові, Стародубі, Погарі, Батурині, Глухові, Переяславі, Прилу-
ках, Лубнах і Миргороді – всього 11 у 9 полках (1766).
Стосовно повноважень генерал-губернаторів у межах Геть-
манщини (до правління Катерини ІІ) цікавими є спостереження
О. Шафонського, які значною мірою відобразили реалії ХVІІІ
ст. Зокрема він зазначив: «Сии генералы-губернаторы хотя и
назывались киевскими и присутствовали в Киевской губерн-
ской канцелярии, но … город Киев и его генералы-губернаторы
не имели настоящей и целой губернии, так как прочіе в России
генералы-губернаторы и губернаторы. Их власть и управление
до Малой России и до гетманов или до их уряду вовсе не про-
стиралась, а им была от губернии Смоленской до пределов
турецьких простирающаясь граница и по ней военная стража
и все пограничныя крепости, не исключая гарнизона нежин-
Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое
описание… – С. 101.
127
52