Політико-адміністративне й територіальне реформування Гетьманщини Polityko-administratyvne_i_terytorialne_reformuvan | Page 45

Від середини 60-х років ХVІІІ ст. процес ліквідації царатом усіх автономних привілеїв і державницьких ознак в Україні набув особливо швидких темпів. У січні 1764 р. імператриця наказала К. Розумовському прибути до Петербурга й під загро- зою кари за «зраду» примусила того зректися гетьманства. 10 листопада того ж року вона видала указ про ліквідацію стар- шинського управління й створення замість нього так званої дру- гої Малоросійської колегії на чолі з «головним» російським генералом, графом Петром Румянцевим (Румянцевим-Задунай- ським, 1725-1796). В указі Катерина ІІ брехливо зазначивши, що «по всемилостивейшем от нас увольненіи графа Разумовского по прошенію его от гетманского чина», наказала Сенату, «для надлежащаго Малой Россіи управленія», створити Малоросій- ську колегію. Крім П. Румянцева до її керівництва мали ввійти чотири «великоросійські» члени з генералітецьких і штаб-офі- церських чинів, а саме генерал-майор Брант, полковник князь П. Мещерський і ще двоє за вакансією Сенату на вибір. А також четверо «малоросійських» членів з перевірених і вірних імпе- ратриці старшин: генеральні обозний Кочубей, писар Туман- ський, осавул Журавко та хорунжий Апостол. Прокурором призначили теж із росіян – Олексія Семенова 106 . Генерал-губер- натор і президент Малоросійської колегії зобов’язувались до: «содержанія в народе добраго порядка, общей безопасности и исполненія законов». Запорозьку Січ з відомства гетьмана пе- репорядковували цьому «малоросійському урядові». Графу Ру- мянцеву, окрім «настоящаго по чину его жаловання, из тамошних доходов по 4000 рублей на год столовых денег, да на генерал-губернаторскій уряд ведомства Кучеровскаго» виділили для експлуатації с. Кучерівка з «належними»до нього іншими селами та хуторами, а також с. Середня Буда 107 . Об учреждении в Малороссии, вместо Гетманского правления, Малороссийской колегии: Именной, данный Сенату, 10 ноября 1764 г. // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. ХVІ. – № 12277. – С. 961. 107 Там само. – С. 962. 106 45