Січі « депутатів » з приводу суперечки за так звані Старосамарські землі 86. У 50-х роках гетьман розгорнув справжню боротьбу за підкорення собі Києва, який і на той час продовжував багато в чому зберігати середньовічне самоврядування 87.
В 1753-1754 pp. уряди трьох держав – України, Московії й Польщі продовжували уточнювати власні кордони. Зокрема, тоді було зроблено « Опись на карте Россійской импери с Полскою областю границ, по каким оная ныне урочищам и знакам лежит, також с показанием на оных спорных мест, по каким же рекам и урочищам прежним границы имелись », а також виготовлена « Карта специалная Российской империи с Полскою областю Стародубовского полку спорным грунтам разным владелцов...» 88. У них маємо досить детальну демаркаційну лінію між одним з найбільших лівобережних полків Стародубським і Річчю Посполитою, з позначенням понад 40 « внутрішніх » форпостів. Вона проходила по таких основних річках: Журавка, Лешня, Десьонка, Схолопна, « которая впадает ис Полской области во оную Десенку », Палуж, Свиниця, Драговша, Лосинка, Дубреш, Колпида, Михалка, Тесновець, Челихівка, Бесед, Яменець, Перелівка, Сталбунка, Араса, Сталпенка, Іпать, Єленка, Ракитова, Нетеж, Грезливка, Цата( назви подано за документом. – О. Г.). Слід зазначити, що кордон місцями не визначався стабільністю. Наприклад, окремі форпости взимку чи по весні могли переноситися( причини: повінь, крига тощо).
Коли встановлювався кордон, від тих, хто його проводив, вимагалося насамперед, щоб « границе... государственной за засекою не осталось, так и полской захвачено не било » 89. Використовувати ж у цій справі мали « знающих людей, на коих бы... без сумненія поверытся можно было » 90. При цьому великого
86
ЦДІАК України. – Ф. 269. – Оп. 1. – Спр. 1222. – Арк. 7-8.
87
Історія Києва: В 3-х т., 4-х кн. – К., 1986. – Т. 2. – С. 61.
88
ЦДІАК України. – Ф. 80. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 1; спр. 15.
89
Там само. – Ф. 127. – Оп. 1020. – Спр. 2380. – Арк. 1, 11.
90
Там само. – Ф. 127. – Оп. 1020. – Спр. 2380. – Арк. 1, 11. 39