Полского », а по лівому – Російської імперії. Звідти межа доходила « Круглого леска »( 2 версти 450 сажнів), далі до верхнього кінця Чорного лісу( 12 верст 390 сажнів), а потім ще 5 верст до « двух курганов ». Від них до « проворотья » між лісами Нерубаї й Плоським( 2 версти 300 сажнів) і далі в тому ж напрямку 2 версти 390 сажнів. Причому ліс Нерубаї мав залишатися на цьому відрізку праворуч, а Плоський – ліворуч. Кордон доходив до лісу під назвою Балтиш і верхів’ я Великого Інгулу( 18 верст 400 сажнів), далі до р. Вись, балки Дідової, « Прилуцької могили »( 8 верст 300 сажнів), спускався по Висі до її гирла й досягав гирла Тікича Горського( Гірський Тікич) і витоків Синюхи( 69 верст 375 сажнів). Від верхів’ я останньої він тягнувся до Південного Бугу( 76 верст 125 сажнів): з лівого боку Російська імперія, з правого – Річ Посполита. Загальна довжина цієї « демаркаційної » лінії від Дніп ра до гирл Тясмина і Синюхи, а звідти до Бугу становила 251 версту 320 сажен. У документі Україну як одну з юридичних сторін навіть не згадано. Замість неї фігурує « Всеросійська » держава 72.
На той період можна приблизно окреслити й межі земель запо- розьких козаків « по реке Днепру с Крымской стороны ». Напри- клад, « Опис хуторів і зимівників » низовиків, складений капітаном ландміліцького Путивльського полку Семеном Шиповим у 1742 р., визначив такі крайні орієнтири: урочище Кам’ яний Затон, де в 1736 р. збудовано редут; урочище « Агису » чи « Адису »( турецькою мовою), або ж Білозерка( 25 верст від Кам’ яного Затону); перехід через затоку Кам’ яний Затон на р. Дніпро( мала у дов жину 2 версти і знаходилася в області Великого Лугу); далі вниз по Дніпру, Великим кримським шляхом( від Білозерки 35-40 верст) до урочища Рогачин; потім йшла лінія від Кам’ яного Затону до р. Кінські Води, « отъехав » верст 5; урочище під Кучугурами на березі названої річки( ще 15 верст); урочище під Лисою Горою, де р. Кінські Води, « пришев іс степу », впадала в Дніпро; звідтіля по цій же річці вгору 22 версти 73.
72
Там само. – Спр. 822. – Арк. 23 зв. – 24.
73
Там само. – Спр. 914. – Арк. 32-33. 35