них з поразкою І. Мазепи 39. Зокрема в пункті 2 документа наголошено на тому, що будь-яка держава функціонує й зміцнюється завдяки недоторканості кордонів, а тому відстоювалась ідея збереження « нашої батьківщини, Малої Русі » у своїх межах, затверджених угодами Речі Посполитої, Порти Оттоманської та Московського царства, насамперед тих, що по річці Случ, які визнані за правління Б. Хмельницького « як володіння гетьмана і Війська Запорозького вищезгаданою Польською Річчю Посполитою і навічно встановленні та підтверджені силою договорів » *. Причому гарантію стабільності й недоторканості кордонів брали на себе гетьман України і король Швеції, але в разі « щасливого » завершення війни. На майбутнє передбачалось, щоб шведські королі здійснювали « охорону » України, як її протектори, а саме дбали про недоторканість кордонів, законів і привілеїв, забезпечили « справедливе відшкодування всіх збитків заподіяних » збройною силою Московського царства 40.
Особливо важливим виявився пункт 2, де дано оцінку діям « москалів » на Придніпров’ ї, а також змальовано перспективу взаємовідносин України – Московії – Швеції. Конкретно йдеться
39
Документ використано в перекладі з оригіналу латиною на укра- їн ську мову за виданням: « Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтвер дже ні на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах » // Вісник Київського університету: історико-філологічні науки. – К., 1991. – Вип. 2. – С. 7- 23. текст « Конституции П. Орлика » « руською »( діловою мовою) видрукував О. Бодянський у « Чтениях имп. о-ва истории и древностей рос. при Моск. ун-те. – М. 1859. – Кн. 1. – С. 242-253. * Йдеться, про положення Зборівського миру та трактату від 8 серп-
ня 1649 р., який офіційно визначив кордони Гетьманщини в межах Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств.
40
Там само. – С. 11. 23