МЕТОДИЧНА РОБОТА
прийом виправданий, але ж це різні поняття. А методисти зазвичай ще і вказують на необхідність дотримуватися формулювань тем, визначених програмою на основі державного освітнього стандарту й закріплених у поурочнотематичному плані.
Проблема в тому, що якщо на дошці одразу написано тему, то вона часто містить підказку або відповідь на запитання пізнавальної діяльності учнів, тому інтриги немає. Варіанти оголошення теми:- тему виводять самі учні у процесі розв’ язання титульної проблеми;
- формулювання теми не має містити відповіді на запитання, а тільки встановлювати межі пошукової діяльності;
- визначити тему уроку за допомогою проблемного запитання: « Яку тему нам необхідно вивчати сьогодні, щоб наше знання про … стало вичерпним?»;
- якщо на минулому уроці вивчали « А », то абсолютно логічно, що нинішній урок присвячений « Б », й очевидно, що наступний урок буде про « В »( головне, щоб цієї логіки дотримувався сам викладач).
Не треба багато часу витрачати на формулювання мети уроку. Сьогодні всі вже знають, що учні мають знати принаймні мету уроку. Типові помилки:- учнів часто мучать запитанням: « Якої мети ми сьогодні маємо досягти?»;
52
- упродовж першої половини уроку учнів нудно водять манівцями до формулювання мети уроку, а оскільки діти не розуміють усі ці маневри, вони ніяк не можуть здогадатися, чого від них хочуть;
- учнів намагаються спонукати до формулювання дидактичної, а не пізнавальної мети уроку, розкриваючи перед ними всю педагогічну « кухню ».
Тобто не треба витрачати час на виведення теми та мети уроку тільки заради формулювання теми та мети. Усе це має сприяти тому, щоб дитина одразу долучилася до значущої, зрозумілої і доступної для неї діяльності. Саме це й називається актуалізацією на уроці.
Не треба починати урок з вислову: « Сьогодні ми проведемо урок у незвичній формі!». Як правило, цю фразу вимовляють з інтригою в голосі. Але навіщо? Якщо викладач дає урок у своїй групі, цим він викриває себе і перед глядачами(« Отже, він так узагалі не працює, але перед нами вирішив виявити оригінальність!»), і перед учнями(« Он як перед комісією виступає, а зазвичай він, виявляється, халтурить!»). якщо ж викладач дає показовий урок у новій для себе групі, він принижує цією фразою діяльність « рідного » для цієї групи викладача( підтекст – « А ось до мене так з вами не працювали!»).
Але найчастіше викладач має рацію в одному: ця форма для нього і групи незвична. До чого це призводить на показовому уроці?
« Орбіта профтехосвіти »
№ 1 січень 2018