Розділ VI. глава 2-- 412 загрозливі тріщини, а в середині століття перетворився на дестабілізуючу силу.
Головними причинами, які змусили царизм невідкладно зайнятися селянським питанням, були, вважає більшість істориків, економічна й технічна відсталість Росії, дуже важка фінансова ситуація, а також непохитна переконаність кріпосних у несправедливості своєї залежності від поміщиків. Місцеві адміністрації постійно повідомляли центр, що селяни все частіше беруть участь у заворушеннях, « увлекаемьrе слухами о свободе », « превратно толкуя распоряжения правительства об улучшении их бьrта », що майже всі вони охоплені « cKpьrтыrM волнением ». Проте правлячі кола турбували не стільки розрізнені народні виступи, скільки ймовірність того, що ними скористаються, за прикладом Заходу, революційні елементи в Росії36 •
Олександр ІІ прийняв імператорську корону у надзвичайно складний, переломний для країни час, який помітно змінив його політичні погляди. Раніше, допомагаючи батькові Миколі І в державних справах, він підтримував існуючий режим. Очоливши ж монархію, Олександр ІІ під тиском обставин заходився виправляти очевидні « перекоси »: оголосив амністію декабристам, петрашевцям і учасникам польського повстання 1830- 31 рр., зняв заборону на закордонні поїздки, закрив « бутурлінський » цензурний комітет, дозволив деякі періодичні видання тощо.
Однак новий імператор розумів, що найважча справа- кріпацтво залишається незрушеною. Як і його попередники, Олександр ІІ не зважився вирішити цю справу власним маніфестом й почав шукати підтримки задуманій акції з боку дворянства. В березні 1856 р., виступаючи перед московським дворянством, він закликав подумати над тим, яким би чином можна було скасувати кріпацтво « згори », щоб його несподівано не анулювали « знизу ». Однак протягом 1856 р. ні дворянство не відгукнулось на запрошення імператора, ні уряд нічого вартого уваги в цій сфері не здійснив. Міністр внутрішніх справ С. С. Ланськой, відомству якого доручили цю справу, наказав своєму співробітнику А. Льовшину підготувати відповідний матеріал. Влітку 1856 р. вказаний співробітник представив « Записку » з викладом можливих принципів майбутньої селянської реформи. Автор фактично пропонував при звільненні селян запровадити порядок, згідно з яким селяни отримували ділянки землі поміщика, за які були зобов ' язані відробляти на користь землевласника встановлені
36 История России ХІХ- начало ХХ ВВ. Учебник ДJ1я исторических факультетов университетов.- м.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1998. С. 234, 238.