Розділ VI, глава 1-- 408
скоріше, бажане за дійсне, дещо випереджаючи події, бо ні формально, ні організаційно такої партії ще не було.
Однак відповідь С. Полинського надзвичайно цікава своїм баченням засад такої партії. Прогресивні українці, яким близькі соціалістичні ідеї, писав Подолинський, формулюють економічні питання в руслі рішень І Інтернаціоналу, « певна річ, із цілковитим припиненням капіталістичного способу виробництва, продажу праці і т. п. елементів сучасного господарства... Рішення питань про перехід землі в руки селянських громад, заводів у руки робітничих артілей самі собою зрозумілі і про те вже, звичайно, в партії більше не говорять ».
Щодо політичних питань українські соціал-демократи, за Подолинським, « подібні до анархістів Західної Європи... Найбільшим ідеалом ставимо якнайбільш роздрібнену федерацію з якнайбільшим громадським самоврядуванням ». Подолинський наполягав на доцільності вести соціалістичну пропаганду в Україні національною мовою, це стосувалося і місцевих, і російських діячів. « Тепер,- писав він,- кращі з радикал ів-росіян повністю згодні з цим і, коли бажають працювати в Україні, вивчають Ії мову, звичаї і Т. Д., і в таких випадках втішаються в своїй праці повним співчуттям українофілів ».
Соціалістичні принципи в Україні мали міцний демократичний підмурок, про що яскраво свідчила програма ж. « Громада », складена Драгомановим, Павликом та Подолинським у 1880 р. ЗS. « І. В справах політичних ми бажаємо:
1) Рівного права для всякої особи, як чоловіків і парубків, так і жінок і дівчат усякої породи( раси). 2) Неодмінної волі слова, печаті й науки, зборів і товариств. 3) Б е з пер е ш код ної сам о в пра в и( автономії) для кожної громади в Ії справах. 4) Повної самостоячесті( самостійності.- А. Б.) дЛЯ вільної спілки
( федерації) громад на всій Україні ».
Укладачі програми спеціально наголошували, що серед членів громад « не мусить бути непрацюючих станів, а мусять вони складатись з самих здобувачів ». Крім того, вони передбачали національну рівність: «... працюючі громади волоські, сербські, грецькі, московські, мазурські( польські), виселки німецькі, ремісники польські, жидівські й інші, що живуть у нашій країні: вони мусять мати в усьому рівне право й однакову волю з українцями, їх товариства й громади будуть вільні від усякого примусу до звичаїв чи мови українського гурту, матимуть волю закла-
35 Там же. С. 254-258; Федченко п.м Михайло Драгоманов... с. 205-207.