Розділ vl, глаВа 1--- 383
мозок, іншими словами, почав з етносу перетворюватися на модерну націю » 4.
І. Лисяк-Рудницький в історії української думки і суспільного руху виділив « народницьку добу »( 1840- 1 880), розділивши Пна два послідовні етапи: 1) « романтичний »( покоління кирило-мефодіївців), для якого характерна ідеалізація « козацького ладу »( не тільки з національних, але й з соціальних мотивів, як ретроспективної утопії рівності і братерства), релігійний ентузіазм з реформаторським забарвленням та нахилом до демократично-федералістичного панславізму. Цей етап найкраще відбився в творчості раннього Т. Шевченко та у « Книзі буття... » М. Костомарова; 2) « позитивістичний »( 60- 80-і рр.), характерною ознакою якого було утвердження принципів критичного пізнання; на зміну ідеалізації козаччини прийшло визнання прагнень та інтересів « простолюддя ». « На місце слов ' янофільства ступнево прийшов « європоцентризм », себто свідома орієнтація на демократично-радикальні рухи тодішнього Заходу ».
Народ, який ототожнювали із селянством, перетворився на об ' єкт наукових і соціальних зацікавлень ·. Інтелігенція, рушійна соціальна сила народництва, вбачала своє життєве покликання у звільненні кріпосного селянства, поширенні в народній масі культури, освіти, національної свідомості. Проте соціальна база народництва була занадто вузькою, обмежуючись невеликими гуртками в різних кінцях України.
З 1890-х років і до Першої світової війни, за І. Лисяком-Рудницьким, тривав період, який він пропонував умовно назвати « модерністичним ». То був, з його точки зору, « окремий важливий ступінь у розвитку
української національної свідомості та політичної думкю) 5. Його особливістю був вступ України на шлях національнодержавного самовизначення на засадах всеєвропейських принципів народного суверенітету, тобто самостійного вирішення комплексу надзвичайно важких зовнішніх і внутрішніх проблем та ще важчої боротьби з жорстокою протидією деспотичного самодержавного режиму. В цій боротьбі завершувався процес сформування української нації та П самоідентифікації. На цьому етапі боротьба мала виключно
4 Лися "-Рудниць,, ий І. Історичні есе: В 2 т.- К: Основи, 1994. Т. 1. С. 398.
• М. Грушевський, стверджував, що українське народницrво, яке виникло у 18ЗО-х роках, вважало український народ « не только предметом сочувствия в его угнетении и стремления к улучшению его общественного и зкономического положения, но и предметом почитания, как носитель правДЬІ и красотыl жизни... »( Грушевс " ий м.с. Движение политической и общественной украинской МЬІСЛИ в ХІХ столетии.- СПб., 1907. С. З).
5 Там же. Т. 1. С. 184-190.