Розділ V, глава 2-- 376
реформ на їх програмах та оптимальних шляхах реалізації. Якщо консерватори( с. Уваров, М. Погодін, с. Шевирьов, Ф. Булгарін та ін.) відстоювали тезу про самодостатність та виграшність- у порівнянні з роздертою колізіями Європою- російської соціальної системи, то ліберали( Б. Чичерін, К. Кавелін, о. Хом ' яков та ін.) та радикальні демократи( В. Бєлінський, о. Герцен, М. Буташевич-Петрашевський та ін.) наполягали на нагальності докорінного реформування Росії. Ліберали вважали, що на часі буржуазні реформи і прагнули домогтися владної згоди на співпрацю у підготовці та здійсненні реформ( але дарма). Радикальні ж демократи, засуджуючи західноєвропейські буржуазні порядки, обrрунтували можливість для Росії перескочити буржуазний етап і перейти до соціалізму.
Царизм, однак, обрав з цього розкладу найгірший, консервативний варіант, погордливо обійшовся з лібералами, їх цінними пропозиціями та послідовно переслідував всіх радикалів. Тим самим, не розуміючи того, заганяв сам себе у глухий кут...