Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 376

Розділ V. гла ва 2
--
375
критики миколаївського режиму. В ід гуртка ВІДlИшл и помірковані
відв ідувачі, натомість з ' явилися люди, що дотримувались радикальних
поглядів : І . Дебу, М . Григорьєв, П . Ф іл іппов, Ф . Толь, А . Пальм та і н . ,
які виступали за насильницькі м етоди боротьби із суспільним злом . В
результаті жвавого обміну дум ками була загалом з 'ясована пол ітична
програма петрашевці в : в ведення республіки з парламентом, принцип
в иборності всіх державних посадовців, рівність всіх перед законом,
свобода слова, друку, гласність судочинства тощо. А взимку 1 84 8 - 1 849 р.
почалось обговорення проблем реВОЛЮЦll та створення таємної
організації, підготовки збройного повстання99• Однак влада, що декілька
м ісяців слідкувала за гуртком, перервала діяльність петрашевців. У ніч на !
23 квітня 1 849 р. 34 « зловмисника» були заарештовані та в ідправлені до :
Петропавлівської фортеці. До слідства було притягнуто понад 1 20 о сіб, з
них 2 1 особу присудили до розстрілу (в тому числі й Ф. Достоєвського).
За декілька хвилин до виконання в ироку Микола І оголосив про їх
помилування. Але керівники гуртка були відправлені на каторгу в Сибір,
інші члени розіслані по арештантським ротам.
* * *
Таким ч ином, впродовж трьох десятиріч, які передували буржуазним
реформам 1 860 - 1 870-х рр., українська та російська суспільна думка
піднялись на помітно більш високий ступінь в своєму розвитку.
Суспільна думка України , спираючись на внутрішні закономірності
свого
розвитку,
запліднюючи
їх
новітніми
досягненнями
західноєвропейської гуманітаристики, з нових світоглядних позицій
проаналізувала історичний шлях українського народу. Результати цьо­
го всебічного і критичного огляду були використані задля пошуку
реальніших способів в ільного і незалежного від зовнішніх с ил історичного
ж иття . Саме завдяки талановитій українській і нтелі генції (т. Шевченко,
М . Костомаров, П . Куліш, В . Білозерський та ін.) таким способом були
визнані демократичні реформи, об ' єднання сил слов ' янського світу,
утвердження в м ожливій федерації слов ' ян громадянських і пол ітич них
прав і свобод. Все це означало не лише соціальне, але й національне виз­
волення. Щоправда, м етоди досягнення такої благородної мети були ще
утопічними, хоч сама м ета, безумовно, мала перспективи .
В Росії ж проблема національно-державної с амостійності н е стоя­
ла в ту добу; мислителі зосереджувались напередодні кардинальних
99 Історія Росії С. 227 (автори глави В.О. Федоров і І.А Федосов).
...