Розділ V, глава 2-- 373
неного стану народу взагалі, то, в такому випадку, як поєднати повний, правомірний розвиток особи з общинним устроєм? Про ці питання ми просимо наших читачів подумати » 93. Можна припустити, що поставлені дилеми виявились важкими не лише для читачів « Колокола », а й для його видавців. у 1840-ві рр. до радикально-демократичної течії належав також гурток петрашевців, керівником якого був М. В. Буташевич-Петрашевський( 1821- 1866) 94. Він походив з родини доктора медицини, вчився в Царськосільському ліцеї( разом з Салтиковим-Щедріним), звідки його « за крайне СТРОПТИВЬІЙ характер и либеральный образ мылей » випустили з найнижчим, ХІУ чином. З 1840 р. Буташевич-Петрашевський працював перекладачем у Міністерстві закордонних справ, одночасно навчаючись на юридичному факультеті столичного університету, який? акінчив кандидатом права. Серйозно цікавився суспільно-політичними проблемами, зокрема становищем робітників, планував( щоправда, невдало) видавати журнал з метою пропаганди демократичних і соціалістичних ідей.
З 1844- 45 рр. Буташевич-Петрашевський став вдома проводити вечори( по п ' ятницях), на які збиралося чимало представників демократичної інтелігенції Росії. Тут бували письменники М. Є. Салтиков Щедрін, Ф. М. Достоєвський, Л. М. Толстой, композитори М. І. Глінка, А. г. Рубінштейн, художник П. А. Федотов, студент М. г. Чернишевський. З постійних відвідувачів( Д. Ахшарумов, С. Дуров, М. Кашкін, М. Момбеллі, М. Спешньов та ін.) утворився гурток, члени якого обмінювалися думками про літературні новинки, де викладалися західноєвропейські соціальні вчення, зокрема розробки соціалістів-утопістів Сен-Сімона, Фур ' є, Оуена, Л. Блана, Прудона, а також К. Маркса і Ф. Енгельса. Отже, гурток Буташевича-Петрашевського не був оформленою організацією, а спочатку являв собою літературне, просвітницьке об ' єднання. Спрямовував інтереси та діяльність гуртка Буташевич-ПетрашевськиЙ. « Петрашевський,- зафіксовано в матеріалах слідства,- постійно збуджував та спрямовував ці судження. Він доводив відвідувачів до того, що вони якщо й не всі зробилися соціалістами, то отримали на багато що нові погляди й переконання і полишали зібрання його більш або менш зневіреними в своїх поглядах та нахиленими до злочинних задумів » 95.
93 Герцен А. И. Русские немцЬІ... С. 189.
94 Володuн А. и. Начало социалистической МЬІСЛИ в России.- М.: Наука, 1966; Федосов и.я. Революционное движение в России ВО второй чстверти ХІХ в.( РеВОЛЮЦИОННЬІе организации и кружки).- м.: Изд-во МГУ, 1958.
95 ЦИТ. за: История России ХІХ- начала ХХ в.- М.: Изд-во « Зерцало », 1998. С. 226.