Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 334

Розділ V, глава 2--- 333
короссияне и поляки!» Однак досягнення державної самостійності України для кирило-мефодіївців не було самоціллю. Ця мета розглядалася як невід ' ємна частина демократичних перетворень у буржуазнодемократичному дусі із обов ' язковим додатком у вигляді принципу соціальної справедливості.
Гл ава 2. Варіанти суспільних образів реальних проблем Росії
@ П. Чаадаєв: специфіка російського історичного шляху @ Дискусії « слов ' янофілів » та « західників » @ Ліберальна концепція перетворень у Росії @ Радикально-демократична опозиція

П очинаючи з Миколи І доля ніби відвернулася від династії Романових: Микола І сам розчарувався у підсумках своєї політики; реформатор Олександр ІІ у квітні 1879 р. на площі біля Зимового палацу на очах у підданих утікав від куль терориста, а через два роки загинув від бомби іншого терориста; задоволений собою Олександр ІІІ тихо помер у Криму, не підозрюючи, яким нещастям для Росії стало його правління; Миколі ІІ вже не залишалося нічого іншого, як дотягти Росію до катастрофи і зректися корони.

Російське самодержавство виявилось неспроможним керувати державою в нових історичних умовах ', тому що царі своїми паліативними реформами лише розбурхували суспільство, а мізерними результатами укидали його у вир безнадії. Насущні ж проблеми швидко накопичувалися і, як сніг на схилах гір, готувалися зірватися вниз небезпечною лавиною. Головна причина полягала у тому, що феодально-кріпосницький лад із властивими йому, в російському варіанті, виробничими відносинами, образом правління, соціальною структурою, а також економічними, політичними, ідеологічними пріоритетами являв собою явний анахронізм посеред буржуазної Європи. Росія почала катастрофічно відставати від західноєвропейських сусідів, втрачати свій авторитет і вплив на міжнародній арені, що грізно виявила Кримська війна 1853- 1856 рр.
Вкрай невдалий для Росії хід цієї війни, великі втрати живої сили, озброєнь, славетних полководців( Нахімов, Корнілов, Істомін), зрада
• у сучасній історіографії є не досить вдалі спроби позиrnвно оціниш правління МИКОЛИ І( див.: Шевченко ММ Конец одного величия.- М., 2003).