Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 326
Розділ V, глава 1
--
325
А далі писав про те, що «збудить хиренну волю» можна лише грома
дою із допомогою гострої сокири. Тут в ідчувається деяке співпадіння із
настроями Радищева, який бажав, щоб така кривава роз в ' язка, якщо й
в ідбудеться, то якомога пізніше23 .
Своє поетичне слово поставив Шевченко і на захисті політичної
волі (<< Сою> , « Кавказ » , «Юродивий») , запровадження я кої домагалися і
л іберальні, і радикально-демократичні діячі напередодні буржуазних ре
форм середини ХІХ ст.
З особливою силою Шевченко у в іршах 40-5 0-х років обрушувався на
панівні верстви Польщі та Росії, причетні до національного пригнічення
українського народу. Досить гостра критика діставалася росі йс ькому
самодержавству (про це з націонал-демократичних позицій писав
Ю. Охримович24), о с к ільки деспотичний режим Миколи І , я к і усіх
попередніх московських правителів, тяжким гнітом обернувся для
українців в усіх с ферах суспільного життя . Не міг простити Шевченко
імператорам (від Петра І до Миколи І) політику асим іляторства відносно
українців, пол ітику, спрямовану на позбавлення їх і сторичної пам ' яті. Але
поет кликав не у м инуле, - він прославляв козаків запорозьких передусім
за їх в ідстоювання н аціональної самобутно сті, «активні змагання
українського народу з а свою національну і політичну самостіЙність»25 .
І цим він принципово в ідрізнявся від тих українських діячів (Греб інка,
Метлинський, Корсун та ін.), які бачили в козаках лише захисників
православної віри від зазіхань католиків-ляхів.
З кінця 3 0-х років Шевченко пост