Розділ V-- 313
мыль >>5 •. Схвальні відгуки інтелектуалів про 40-ві роки говорять самі за себе.
Дійсно, у кінці 30- 40-х роках ХІХ ст. суспільна думка зробила відчутний ривок в усвідомленні реальних потреб країни та з ' ясуванні шляхів подолання кризи. Це стало можливим завдяки виходу на публічну арену блискучої плеяди мислителів нового покоління: філософів, істориків, журналістів, письменників, літературних критиків. Вони належали до різних напрямів думки, провідними серед яких були ліберальний і радикально-демократичний. Великий суспільний резонанс мали тривалі дискусії « західників » та « слов ' янофілію >, публікація у журналі « Телескоп » одного з « Философических писем » П. Чаадаєва, статті В. Бєлінського, а в 50-х роках лондонські видання О. Герцена « Полярная звезда » та « Колокол ».
Ліберали К. Кавелін, Б. Чичерін, Ю. Самарін, Т. Грановський, П. Чаадаєв, П. Кисельов, Є. Канкрін та ін. у своїх творах докладно виклали власне розуміння того, що відбувається в Росії, та способи вирішення проблем. К. Кавелін, Ю. Самарін, а також М. Мілютін, Я. Ростовцев, В. Черкаський взяли участь у підготовці скасування кріпацтва в царювання Олександра П. Ліберальна програма включала, крім іншого, вимоги політичних і громадянських прав і свобод, конституційного правління, свободи слова і друку і т. Д.
Поділяючи загалом таку програму, радикальні демократи приділяли головну увагу не правам та свободам громадян, а їх реальному наповненню і користувалися при цьому одним-однісіньким критерієм: соціальною справедливістю. Не відмовлялися вони, звісно, і від просвітительського гасла: « Свобода, равенство, братство!» Якщо ліберали намагалися налагодити співпрацю із владою для реформування країни, то радикальні демократи робили ставку на громадський тиск на уряд, а у запасі воліли мати і насильницькі методи соціального перевороту.
Революції в Європі 1848- 49 років, їх вплив на російське суспільство змусило царизм позбутися самовдоволення й розпочати широкомасштабний наступ на інакодумців та вільне слово. Почалось так зване « мрачное семилетие »- ідейний апогей кризи всієї кріпосницької системи. у 50-ті роки, після поразки в Кримській війні, прогресивні сили Росії виношували план створення « об ' єднаного фронту » для того, щоб змусити царя- тоді на троні вже знаходився Олександр п-пошвидше розпочати модернізацію країни. З цією метою дО О. Герцена в Лондон поодинці
5 Цuмбаев ни. Московские споры... С. 5; Русское общество 40- 50-х годов ХІХ в. Часть 2. Воспоминания Б. Н. Чичерина.- М.: Изд-во МГУ, 1991. С. 11.