Розділ IV. глава 2--- 297
президентом). Там познайомився з відомими літераторами М. Радіщевим( сином О. Радіщева), І. Язиковим, М. Гнєдичем та ін.
Помер Пнін у вересні 1805 р., опікуном його дворічного сина Петра став той же О. Ф. Бестужев, який у 1809 р. домігся його влаштування « на казенное содержание » в Академію мистецтв.
Найважливішим твором Пніна є « ОпьІТ о просвещении относительно к России »( 1804), у якому дана розгорнута картина( шеустройств » країни. На перший план автор виніс селянську проблему. Названий пріоритет був закономірним, бо на межі ХУІІІ- ХІХ ст. селянський рух набув нової якості.
На всесоюзній дискусії( 1965) про перехід Росії від феодалізму до капіталізму П. Риндзюнський, відомий фахівець, підкреслював, шо з кінця ХУІІІ ст. селянський рух вступив у нову фазу, коли хлібороби не стільки захищалися від наступу феодалів, скільки виступали за утвердження нових форм господарювання. Доповнюючи це спостереження, І. Ігнатович підкреслювала свою думку про те, що « вже у перші роки ХІХ ст. У селянському русі пробивала собі шлях широка загальна постановка питання про ліквідацію кріпосного права ». А дослідник В. Крутіков звернув увагу на ріст правосвідомості селян: повсталі часто посилалися на законодавчі акти( впродовж першої половини ХІХ ст. їх видано понад 600), вказували на низькі моральні якості, беззаконня поміщиків: « Кріпосне право втрачало в очах селян свою юридичну і моральну OCHOBy » ll \.
Селяни міцно трималися за будь-яку можливість попрацювати поза поміщицьким маєтком, що обіцяло більший прибуток. Вони намагалися якось сполучити кріпосну залежність з досконалішими секторами економіки. А коли це вдавалося, нервово реагували на зміни відношень з поміщиками, особливо на зростання панщини. У цьому випадку до повстання міг послужити навіть непримітний, з першого погляду, факт. Ось тому, досліджуючи конкретні повстання, можна іноді не знайти задовільного пояснення їм у матеріальній скруті( у цих селян, може виявитися, краще становище, ніж у « мирних » сусідів). Вирішальну роль тут відігравали сподівання та рішучість скинути обридлі кріпосницькі пута. Граф В. Стройновський, наприклад, свідчив: «... всех почти кре-
\ 2 \ Переход от феодализма к капитализму в России.- М.: Наука, 1969. С. 409-410; Игнаmовuч и.и. Крестьянское движение в России в первой четверти ХІХ в.- М.: Наука, 1963;
Крутиков в. и. Правосознание крестьян и его отражение в крестьянском движении первой половинЬІ ХІХ в. // Социально-зкономический и культурнь \ й облик деревни в его историческом развитии: ХУlll сессия симпозиума по изучению проблем аграрной истории.- М., 1980. ч. 2. С. 151.